Біографія Олександра Солженіцина

Дисидент Солженіцин

У 1956 р., через 3 роки після смерті Сталіна, справа Солженіцина переглянули. Нова влада не побачила складу злочину в його справі, тому він міг знову повернутися в Росію. Приїхавши додому, Олександр Ісайович став викладати в Рязані.

В цей час йому вдається опублікувати кілька оповідань, після чого він твердо вирішує зайнятися письменницькою діяльністю. Так почалася його дисидентська біографія.

Оскільки в творчості літератора простежувалися антисталінські мотиви, він мав підтримку з боку Микити Хрущова, якому це було тільки на руку.

Проте пізніше Солженіцин потрапив в опалу з боку чинного генсека. Коли до влади прийшов Леонід Брежнєв, твори Солженіцина взагалі були заборонені.

Становище посилювало фантастична популярність творів письменника, які без його дозволу стали друкувати в Сполучених Штатах Америки та Франції. Для радянського керівництва Олександр Ісаєвич почав представляти серйозну загрозу.

Цікаво, що у нього була можливість емігрувати за кордон, проте він вважав за краще залишитися в Росії. Незабаром Солженіцина спробував вбити співробітник КДБ.

Дивіться також:  Стокгольмський синдром - Значення і приклади

Він зробив йому ін’єкцію з отрутою, проте письменникові все-таки вдалося вижити. Після цього отруєння Олександр Солженіцин ще довго і тяжко хворів.

В 1974 р. його звинуватили в зраді Батьківщині, позбавили громадянства і вислали за межі СРСР. Дисиденту довелося змінити безліч місць проживання, оскільки його життя перебувала під постійною загрозою.

На щастя, він жив у відносному достатку, завдяки пристойним гонорарів за свої труди. Йому навіть вдалося створити «Фонд допомоги переслідуваним і їх сім’ям».

Подорожуючи по країнах, Солженіцин виступав з лекціями, в яких в жорсткій формі критикував комуністичний лад. Але незабаром він розчарувався і в американській демократії, почавши критикувати і її теж.

Іншими словами, в біографії Солженіцина не було місця «простоїв» або творчої бездіяльності.

З приходом до влади Михайла Горбачова в СРСР переглянули ставлення до письменника, а вже при Борисі Єльцині його серцево просили повернутися в Росію, і навіть подарували дачу в Троїце-Лыкове.