Стокгольмський синдром – Значення і приклади

Стокгольмський синдром являє собою незвичайне психологічне явище, при якому жертва з незрозумілих причин починає симпатизувати свого мучителя.

Даний феномен заслуговує на увагу вже хоча б тому, що неодноразово ситуації розгорталися таким чином, що викрадені люди починали власноруч перешкоджати своєму звільненню.

У даній статті ми розглянемо причини виникнення стокгольмського синдрому, його наслідки, а також наведемо найбільш відомі приклади.

Що таке стокгольмський синдром

Стокгольмський синдром (англ. Stockholm Syndrome) – це термін, популярний в психології, що описує захисно-несвідому травматичну зв’язок, взаємну або односторонню симпатію, що виникає між жертвою і агресором в процесі захоплення, викрадення, застосування або погрози застосування насильства.

Під впливом сильного переживання заручники починають співчувати своїм загарбникам, виправдовувати їх дії і, в кінцевому рахунку, ототожнювати себе з ними, переймаючи їх ідеї і вважаючи свою жертву необхідної для досягнення загальної мети.

Дослідники вважають, що стокгольмський синдром не є психологічним парадоксом, не розладом або синдромом, а радше нормальною реакцією людини на сильно травмує психіку подія.

Так, стокгольмський синдром не включений ні в одну міжнародну систему класифікації психіатричних захворювань.

Як з’явився термін

Цей термін виник в результаті інциденту, що стався в 1973 році, коли терористом був проведений захоплення заручників в одному із стокгольмських банків. На перший погляд ситуація виглядала досить стандартно:

  • Злочинець-рецидивіст взяв у заручники 4 працівників банку, погрожуючи вбити їх, якщо вони не будуть виконувати всі його накази.
  • В якості умови, загарбник висунув вимогу звільнити з тюремного ув’язнення його товариша, а також видати йому солідну суму грошей з гарантією безпеки.
Дивіться також:  Андрій Макаревич - біографія, особисте життя, фото

Серед заручників були три жінки і один чоловік. Спочатку поліцейські погодилися виконати одну з вимог злочинця, а саме – звільнити його одного з в’язниці.

Далі злочинці діяли разом, і протягом 5 днів загарбники утримували людей. Однак за цей час жертви несподівано стали проявляти симпатію до своїх кривдників. Дивно, але навіть після того, як вони були звільнені, колишні заручники найняли адвокатів для того, щоб допомогти своїм мучителям.

Це був перший подібний випадок в історії, який офіційно отримав назву – «стокгольмський синдром».

Автором даного терміна є шведський психіатр і криміналіст – Нільс Бейерут, який брав участь у звільненні заручників.

До речі, цікавий факт, що надалі колишня заручниця і один із загарбників, згодом дружили сім’ями.