Читати текст билини
Про те, як Ілля Муромець, що тридцять років просидівши на печі, став богатирем, розповість читачам билина «Зцілення Іллі Муромця». Три десятки сиднем просидів Ілля, син звичайних селян. Не міг ні поворухнутися, ні піднятися. Як-то він залишився один вдома, і до хати підійшли двоє калік з проханням пустити їх. Ілля сказав, що не може, так як немічний. Вони попросили ще раз, і тоді Ілля підвівся і пустив їх.

Каліки сказали, що відтепер він стане сильним богатыремт. Але порадили не вступати в бій зі Святогором, Самсоном, богатирями з роду Микулова і Вольгой, так як останній хитрий…

Текст билини

У славному місті під Муромле,
У селі було Карачарове,
Сиднем сидів Ілля Муромець, селянський син,
Сиднем сидів ціле тридцять років.
Йшов государ його батюшка
З батьком з матушкою
На работушку на селянську.

Як приходили дві каліки перехожі
Під тое віконечко косявчето.
Кажуть каліки такі слова:
“Ай ж ти Ілля Муромець, селянський син!
Відчиняй калікам ворота широкі,
Пусти-но калік до себе в будинок”.
Відповідь тримає Ілля Муромець:
“Ай ж ви, каліки перехожі!
Не можу відчинити воріт широкиих,
Сиднем сиджу ціле тридцять років,
Не владаю ні руками, ні ногамы”.
Знову говорять каліки перехожі:
“Выставай-ка, Ілля, на жваві ноги,
Відчиняй-ка ворота широкі,
Нехай-калик до себе в будинок”.
Выставал Ілля на жваві ноги,
Відчиняв ворота широкі
І пускав калік до себе в будинок.
Приходили каліки перехожі,
Вони хрест кладуть по-писаному,
Уклін ведуть по-вченому,
Наливають чарочку питьица медвяного,
Підносять-то Іллі Муромцю.
Як випив-то чару питьица медвяного,
Богатырско його серце разгорелося,
Його біле тіло распотелося.
Воспроговорят каліки такі слова:
“Що відчуваєш у собі, Ілля?”
Бив чолом Ілля, калік поздравствовал;
“Чую в собі силушку велику”.
Кажуть каліки перехожі:
“Будь ти, Ілля, великий богатир,
І смерть тобі на бою не писана;
Бийся-ратися з усяким богатирем
І зі всією паленицею молодецьким,
А тільки не виходь битися
З Святогором-богатирем –
Його й земля на собі через силу носить;
Не ходи битися з Самсоном богатирем –
У нього на голові сім власов ангельських;
Не бийся і з родом Микуловым –
Його любить матінка сиру земля;
Не ходи взагалі на Вольгу Сеславьича –
Він не силою візьме,
Так хитрістю-мудрістю.
Діставай, Ілля, собі коня богатирського,
Виходь в раздольице чисто поле,
Купуй першого жеребчика,
Станови його в зрубу на три місяці,
Годуй його пшоном белояровым.
А пройде пори-часу три місяці,
Ти за три ночі жеребчика в саду поваживай
І в три роси жеребчика вирячував,
Підводь його до тину до високого.
Як стане жеребчик через тин перескакувати
І в той бік і в інший бік,
Їдь на ньому, куди хочеш,
Буде носити тебе”.
Тут каліки потерялися.
Пішов Ілля до батьків до батюшку
На тую на роботу на селянську,
– Очистити треба упав від дубья-колодья.
Він дуб’є-колодье всі повырубил,
У глибоку річку повыгрузил,
А сам і сшел додому.
Выстали батько з матір’ю від міцного сну –
испужалися:
“Що це за диво подеялось?
Хто б нам це спрацював работушку?”
Робота була пороблена,
І пішли вони додому.
Як прийшли додому, бачать:
Ілля Муромець ходить з хати.
Почали його питати,
Як він одужав.
Ілля і розповів їм,
Як приходили каліки перехожі,
Напували його питьицем медвяныим –
І з того він став владать руками і ногамы
І силушку отримав велику.
Пішов Ілля раздольице чисто поле,
Бачить: чоловік веде коня немудрого,
Бурого жеребчика косматенького.
Купував Ілля того коня,
Що запитав мужик, то і дав;
Дію жеребчика у зруб на три місяці,
Годував його пшоном белояровым,
Поїв свіжою джерельною водою.
І пройшло пори-часу три місяці.
Став Ілля жеребчика за три ночі у саду поваживать,
У три роси його викочував;
Підводив до тину до високого,
І став бурушко через тин перескакувати
І в ту сторону і в іншу сторону.
Тут Ілля Муромець Седлал добра коня, зауздывал,
Брав у батюшки, матушки Прощеньице-благословіннячко
І поїхав у раздольице чисто поле.