Билина Одруження Добрині – читати онлайн

Читати текст билини
Про те, як Добриня Микитич прийняв вершника за богатиря, а це виявилася його майбутня дружина, повідає билина «Одруження Добрині». Як-то раз по дорозі Добриня побачив сліди коня, які, мабуть, належали іншому богатирю. Він наздогнав невідомого, і став питати, хто він такий. Той сказав, що якщо хоче дізнатися, то нехай вступає з ним у двобій. Добриня розсердився і почав бити старий дуб.

На третій раз подорожній зізнався, хто він такий: це виявилася Настасья з далекої землі. Богатир спустив її з коня, і почав просити, щоб виходила за нього. Добриня і Настасья їдуть до князя Володимира…

Текст билини

Як їхав він, Добриня, цілі суточки,
Як і виїхав на доріжку на поштову.
Як їде Добринечко‑то почтовоей,
Як їде‑то Добринечко, посматриват,
Як бачить – попереду його проехано,
На коні‑то, бачить, ехано на богатырскоем.
Як став‑то він коня свого подшевеливать,
Як став‑то він батогом натягувати,
Наздогнати надь і цього богатиря.
Як їхав‑то Добринечко скорешенько,
Як нагнав‑то богатиря та чужестранного,
Скричал Добриня тут так на всю голову:
«Як сказывай топерику, якої землі,
Який же ти землі та який орди,
Чийого ж ти батька та чиєї матері?»
Як каже богатир нунеку:
«Якщо хочеться дізнатися тобі топерику,
Дак булатом‑то переведаемся».
Як налетів‑то Добринечко скорешенько,
Як розгорілося його серце богатирське,
Як хотів ще грюкнути палицею богатиря,
Як рука у нього на плечі застоялася,
Як відвернувся тут Добриня поскорешенько,
Як повыехал Добриня в сторонку,
Поразъехался тепер так на палиці
І вдарив палицею стародревний дуб;
Як все тут на шматки разлетелося,
І знає, що міць по‑старому;
Як відправився по‑старому до богатирю
І кричав‑то тут Добриня на всю голову:
«Як сказывай, друже, ти якої землі,
Якої землі та який орди,
Чийого ж ти батька та чиїй ти матері?» –
«Якщо тобі хочеться дізнатися, якої землі,
Так булатом переведаем».
Як разгорелося серце богатиря,
Як хлыстнул Добринечко добра коня,
Як підняв він палицю під сорок пуд,
Як в плечі‑то тут рука застоялася,
Як скочил‑то тут Добринечко з добра коня,
Як вдавався Добринечко до богатиря,
Як ставав Добриня перед богатирем,
Як говорив йому так таке слово:
«Ну сказывай топерику, якої землі,
А сказывай топерику, який орди,
А сказывай, чийого батька, чиїй ти матері?» –
«Послухай‑ка топерику, що я скажу:
Землі‑то перебуваю я Ханаанскоей,
А я і Настасьюшка Никулична».
Як підходив тут Добринечко скорешенько,
Опускав її з коня тихошенько,
І говорив він Настасьюшке Никуличной:
«Рука у мене в плечі так застоялася,
То вбив би я Настасьюшку Никуличну».
Як став він до Настасьюшке походжати,
Як став‑то він Настасьюшку подсватывать:
«Піди‑но ти, Настасьюшка Никулична,
Піди‑но ти так заміж за мене».
Як сідали та тут‑то на Добриніна коня,
Як поїхали вони в одну сторону,
Приїхали до Добрині на широкий двір,
Як заходили до терема вони високі,
Як цареві вони топерику доложилися:
«Червоно сонечко Володимир стольнекиевский!
Як приїхав‑то Добринечко Никитинец,
Як привіз він наречену з іншої землі,
Як хоче‑то на ній так женитися,
Запрошує‑то так тебе так на почестный бенкет.
Червоно сонечко Володимир стольнекиевский,
Приходь‑но ти ко мні да на почестный бенкет
Зі своєю‑то своєю дорогою Апраксією».
Як тут так у них почестный бенкет пішов,
Весіллям провели так і закінчили
І всі так на бенкеті напивалися,
І всі так на бенкеті та наедалися.

Дивіться також:  Казка Беспамятный зять: читати онлайн