Читати текст билини
Про те, як могутній богатир Ілля Муромець зумів своїми діями попередити підступні задуми Салтана, повідає билина «Богатирі на Соколі-кораблі». Протягом довгих двох десятиліть долає морські простори незвичайний Сокіл-корабель. На його палубі знаходиться вміщаються і три різних народу, зовсім один одного не знають – настільки цей корабель великий. Керує ним богатир Ілля Муромець, а його беззмінний помічник і слуга – Добриня Микитович.

Однак не завжди над кораблем все було так безхмарно. Задумав турецький правитель по імені Салтан недобре…

Текст билини

По морю, морю синьому,
По синьому, але Хвалунскому
Ходив‑гуляв Сокіл‑корабель
Небагато– немало дванадцять років.
На якорях Сокіл‑корабель не наполягав,
До крутих берегах не приваливал,
Жовтих пісків не хватывал.
Добре Сокіл‑корабель изукрашен був:
Ніс, корма – по‑звіриному,
А боки зведены по‑зміїному,
Та ще було на Соколі на кораблі:
Ще замість очей було вставлено
Два камені, два яхонта,
Та ще було на Соколі на кораблі:
Ще замість брів було повішено
Два соболя, два хорти;
Та ще було на Соколі на кораблі:
Ще замість очей було повішено
Дві куниці мамурские;
Та ще було на Соколі на кораблі:
Ще три церкви соборні,
Та ще було на Соколі на кораблі:

Ще три монастирі, три почестные;
Та ще було на Соколі на кораблі:
Три торговища німецькі;
Та ще було на Соколі на кораблі:
Ще три шинку государеві;
Та ще було на Соколі на кораблі:
Три люди незнаемые,
Незнаемые, незнайомі,
Поміж собою мови не відали.
Господар‑від був Ілля Муромець,
Ілля Муромець син Іванов,
Його вірний слуга – Добринечко,
Добринечко Нікітін син,
П’ятсот веслярів, удалих молодцов.
Як іздалеча‑далеко, з чиста поля
Зазрил, задивився турецької пан,
Турецьких пан, великий Салтан,
Великий Салтан Салтанович.
Він сам говорить таке слово:
«Ай ви гой єси, хлопці, добрі молодці,
Добрі молодці, донські козаки!
Що у вас на синьому морі діється?
Що чорніє, що белеется?
Чорніє Сокіл‑корабель,
Белеются тонкі вітрила.
Ви біжите‑ко, хлопці, до синю морю,
Ви сідайте, хлопці, під легкі струги,
Нагребайте скоріше на Сокіл‑корабель,
Іллю Муромця в полон бери;
Добрынюшку під меч клони!»
Таки слова заслышал Ілля Муромець,
Тако слово Добрині вимовляв:
«Ти, Добринечко Нікітін син,
Скоро‑борзо походи на Сокіл‑корабель,
Скоро‑борзо винось мій тугий лук,
Мій тугий лук у дванадцять пуд,
Калену стрілу в коси сажень!»
Ілля Муромець по кораблю походжає,
Свій тугий лук натягає,
Калену стрілу накладає,
До стрілочці примовляє:
«Полети, моя гартована стріла,
Вище лісу, вище лісу по поднебесью,
Не впади, моя гартована стріла,
Ні на воду, ні на землю,
А паді, моя гартована стріла,
У турецькій град, в зелен сад,
В зеленій сад, під білий намет,
Під білий намет, за золот стіл,
За золот стіл, на ременчат стілець,
Самому Салтану в белу груди;
Распори йому турецьку груди,
Расшиби йому завзято серце!»
Ах тут Салтан покаявся:
«Не подай, Боже, водитися з Іллею Муромцем,
Ні нашим дітям, ні внучат,
Ні внучат, ні правнучатам,
Ні правнучатам, ні пращурятам!»