Про те, як підступна Змія знищила своєю отрутою Ягняти тільки від власної злості, розповість дітям байка «Змія і Вівця» Крилова.

Читати текст байки:

Змія лежала під колодою
І злилася на цілий світ;
У ній іншого почуття немає,
Як злитися: створена вже так вона природою.

Ягня у близькості пустував і скакав;
Він про Змії зовсім не думав.
Ось, выползши, вона в нього встромляє жало:
В очах у бідняка туманне небо стало;
Вся кров від отрути в ньому горить.
«Що я зробив тобі?» – Змії він говорить.

«Хто знає? Може бути, ти сюди забрався.
Щоб розчавити мене, – сичить йому Змія. –
З обережності тебе караю я». –
«Ах, ні!» – він відповідав і з життям тут розлучився.
В кого серце так створено,
Що дружби, ні любові не відчуває воно
І ненависть одну до всіх живить,
Той всякого своїм лиходієм шанує.

Мораль байки Змія і Вівця:

Мораль байки: агресивний людина скрізь вбачає зло. Байкар у своєму творі блискуче описав відомий у психології феномен проекції – коли людина, що володіє негативними рисами характеру, приписує їх оточуючим. Змія вкусила Ягняти з причини власної злості. Як аргумент вона каже, що захищала себе. Це брехня. Ягня беззахисний, і не став би нападати на Змію. Таке трапляється в житті часто-густо. Невинні люди піддаються нападкам підлих і агресивних особистостей без належних підстав – лише із-за складу характеру останніх.