Про те, як Федюша скористався послугами свого товариша, але сам залишив його ні з чим, розповість дітям байка «Два хлопчики» Крилова.
Читати текст байки:
«Сенюша, знаєш, поки, як баранів,
Знову нас не погнали в клас,
Ходімо та нарвем в саду собі каштанів!»
«Ні, Фєдя, ті каштани не про нас!
Хоч, здається, вони й недалеко,
Адже ти знаєш, як дерево високо:
Тобі, ні мені туди не влізти,
І нам каштанів тих не є!»
«І, милою, так на що ж здогад!
Где силой взять нельзя, там надобна ухватка.
Я все придумав: постривай!
На ближній сук мене лише подсади.
А там ми самі умудримся –
І досхочу каштанів наїмося».
Ось до дерева друзі несуться з усіх ніг,
Тут Сеня допомагати товаришеві взявся,
Сопів, весь потім обливався
І Феде, нарешті, допоміг видертися.
Виліз Федя на привіллі:
Як мишці в засіку, вгорі йому роздолля!
Каштанів там не тільки всіх не з’їсти, –
Не перелічити!
Знайдеться чим поживитися,
І з одним поділитися.
Що ж! Сені від того зиск вийшов малий:
Він, бідний, на низу облизував лише губки;
Федюша сам вгорі каштани прибирав,
А одному з дерева кидав одні шкарлупки.
Бачив Федюш на світі я,
Яким їхні друзі
Видертися нагору старанно допомагали,
А після вже від них – шкарлупки не бачили!
Мораль байки Два Хлопчика:
Мораль байки – потрібно тримати вухо гостро з людьми, готовими скористатися чужою допомогою заради досягнення бажаного. Байкар говорить, що йому знайомі «Федюши», які не гребують чужою силою для задоволення власних потреб. Винахідливий товариш скористався допомогою довірливого Сенюши, але навіть не подумав ділитися каштанами. Байка застерігає наївних дітей не попадатися на вудку хитрунам, подібним Федюше. Корисна байка і дорослим – вона змальовує нередкую картину в несправедливому світі.
