Про те, як Федюша скористався послугами свого товариша, але сам залишив його ні з чим, розповість дітям байка «Два хлопчики» Крилова.

Читати текст байки:

«Сенюша, знаєш, поки, як баранів,
Знову нас не погнали в клас,
Ходімо та нарвем в саду собі каштанів!»
«Ні, Фєдя, ті каштани не про нас!
Хоч, здається, вони й недалеко,
Адже ти знаєш, як дерево високо:
Тобі, ні мені туди не влізти,
І нам каштанів тих не є!»
«І, милою, так на що ж здогад!
Где силой взять нельзя, там надобна ухватка.
Я все придумав: постривай!
На ближній сук мене лише подсади.
А там ми самі умудримся –
І досхочу каштанів наїмося».

Ось до дерева друзі несуться з усіх ніг,
Тут Сеня допомагати товаришеві взявся,
Сопів, весь потім обливався
І Феде, нарешті, допоміг видертися.
Виліз Федя на привіллі:
Як мишці в засіку, вгорі йому роздолля!
Каштанів там не тільки всіх не з’їсти, –
Не перелічити!
Знайдеться чим поживитися,
І з одним поділитися.

Що ж! Сені від того зиск вийшов малий:
Він, бідний, на низу облизував лише губки;
Федюша сам вгорі каштани прибирав,
А одному з дерева кидав одні шкарлупки.

Бачив Федюш на світі я,
Яким їхні друзі
Видертися нагору старанно допомагали,
А після вже від них – шкарлупки не бачили!