Про невдалу спробу хижого Вовка виправдати і врятувати себе від гончих псів розповість байка «Вовк на псарні» Крилова.

Читати текст байки:

Вовк вночі, думаючи залізти в кошару,
Потрапив на псарню.
Піднявся раптом весь псарный двір —
Зачувши сірого так близько забіяку,
Пси залилися в хлівах і рвуться геть на бійку;
Псарі кричать: «Дуже, хлопці, злодій!»—
І вмить ворота на запор;
У хвилину псарня стала пеклом.
Біжать: інший з дубцем,
Інший з рушницею.
«Вогню!— кричать,— вогню!» Прийшли з вогнем.
Мій Вовк сидить, притулившись у кут задом.
Клацаючи Зубами і ощетиня вовна,
Очима, здається, хотів би всіх він з’їсти;
Але, побачивши, що тут не перед стадом
І що приходить, нарешті,
Йому расчесться за овець,—
Пустився мій хитрун
Переговори
І почав так: «Друзі! до чого весь цей шум?
Я, ваш старовинний сват і кум,
Прийшов миритися до вас, зовсім не заради сварки;
Забудемо минуле, уставим загальний лад!
А я, не тільки надалі не трону тутешніх стад,
Але сам за них з іншими гризтися радий
І вовчої клятвою стверджую,
Що я…» — «Послухай-ка, сусід,—
Тут ловчий перервав у відповідь,—
Ти сірий, а я, приятель, сивий,
І вовчу вашу я давно натуру знаю;
А тому звичай мій:
З вовками інакше не робити світової,
Як знявши шкуру з них геть».
І тут же випустив на Вовка гончих зграю.