Про те, як гордий Орел хвалився перед роботяща Бджола своєю славою, намагаючись принизити її працю, повідає байка «Орел і Бджола» Крилова.

Текст байки

Щасливий, хто на вервечці трудиться знаменитої:
Йому і то вже сили додає,
Що подвигів його свідок цілий світ.
Але як і той поважний, хто в ницості прихований,
За всі труди, за весь втрачений спокій,
Ні славою, ні почестьми не льстится,
І думкою жвавий одного:
Що до користі загальної він трудиться.

***
Побачивши, як Бджола клопочеться кругом квітки,
Сказав Орел одного разу їй з погордою:
«Як ти, бідолаха, мені жалюгідна,
З усією твоєю роботою і з умінням!
Вас у вулику тисячі все літо ліплять сот:
Та хто ж після розбере
І відрізнить твої роботи?
Я, право, не зрозумію полювання:
Працювати цілий вік, та що ж мати на увазі?..
Безвісною померти зі всіма разом!

Яка різниця між нами!
Коли, расширяся шумливими крилами,
Я Ношуся під хмарами,
То всюди рассеваю страх:
Не сміють від землі пернаті піднятися,
Не дрімають пастухи при огрядних їх стадах;
Ні лані швидкі не сміють на полях,
Вгледівши мене, здатися».

Бджола відповідає: «Тобі хвала і честь!
Та продовжить над тобою Зевс свої щедроти!
А я, родясь праці для загальної користі нема,
Не відрізняти шукаю свої роботи,
Але утішаюся тим, на наші дивлячись соти,
Що в них і мого хоч крапля меду».

Мораль

Мораль байки – будь-яка праця почтенен і гідний поваги. Адже навіть робота, здається незначною, лежить в основі добробуту суспільства. Звичайно, варто похвали людина, що вміє добре керувати, що займає високий пост. Однак перш ніж розпоряджатися видобутими багатствами, потрібно спочатку попрацювати над їх накопиченням. Багатство здобувається щоденною важкою працею тисяч людей. І в діяльності звичайного роботяги полягає і його можливість забезпечити себе, і джерело суспільного добробуту.