Про порожній похвальбу каменю, що лежав на полі і поносящего благодатний дощ, розповість слухачам байка «Камінь і Черв’як» Крилова.

Читати текст байки:

«Як розрепетувався тут! Якийсь невіглас! –
Про дощик каже на ниві Камінь, лежачи. –
А ради все йому, мабуть – подивися!
І чекали так, як дорогого гостя,
А що ж він такого зробив?
Всього-то йшов години дві-три.

Нехай же про мене розпитають!
Так я вже віки тут: тихий, скромний завжди.
Лежу смирнехонько, куди мене не кинуть,
А не чув собі спасибі ніколи.
Недарма, право, світло паплюжать:
В ньому справедливості не бачу я ніяк».

«Мовчи! – сказав йому Черв’як. –
Цей дощик, як його коротко був час,
Позбавлену посухою сил
Ниву рясно напоїв,
І хлібороба він надію оживив;
А ти на ниві цього порожнє тільки тягар».

Так хвалиться інший, що служить сорок років:
А пуття в ньому, як в цьому Камені, немає.

Мораль байки Камінь і Черв’як:

Мораль байки: можна провести десятиліття на одному службовому посту, і не приносити користі. Одна людина здатна за короткий час зробити більше хорошого, ніж за десятиліття. Байкар засуджує непотрібних людей, що потребують подяки. Вони не роблять корисної роботи, і лають інших, що займаються потрібне працею. Черв’як вказує марного Каменю, щоб той припинив поносити дощ. Бурчання Каменю недоречно – він незначний у порівнянні з короткочасним, але живильним землю дощем.