Другорядні персонажі

Таких в оповіданні всього двоє, та й про них стає відомо лише зі слів головних героїв.

Один з них – швейцар в багатому домі, якого хлопці просили передати господарю дому написане їх матір’ю лист з закликом про допомогу. Але швейцар не бере лист і жене хлопчаків геть.

Ще один другорядний персонаж – якийсь пан у енотовом пальто, зустрінутий Мерцаловим-старшим на вулиці. У відповідь на прохання останнього подати милостиню, пан радить йому йти працювати.

З розповіді можна дізнатися і про ставлення автора до своїх персонажів. Так, письменник на всьому протязі розповіді називає батька сімейства прізвища – про його імені читач дізнається, лише познайомившись з оповідачем, тим самим хлопчиком Грицем, який виріс і став Григорієм Емельяновичем.

Дружину ж Мерцалова він називає Єлизаветою Іванівною. Таким чином, Купрін підкреслює, що наполегливий характер цієї жінки викликає в ньому велику повагу.

Кажучи, що Мерцалову відмовив у милостині пан в енотовом пальто, він дає зрозуміти, що це був дуже заможна людина – пальто з енотовым коміром коштувало на той час досить недешево.

Цим дрібним штрихом автор виявляє своє ставлення до людей, які, не переживши ніяких труднощів у власному житті, мають звичку повчати тих, хто потрапив у складну життєву ситуацію, замість того, щоб просто допомогти їм. В такому випадку приходить на пам’ять відоме прислів’я про те, що ситий голодного не розуміє.