1. Улан-Батор

І, нарешті, головна визначна пам’ятка Монголії – її столиця-Улан-Батор.

Про нього можна говорити годинами, але, на жаль, нам доведеться згадати тільки найосновніше.

По-перше, місто цікавий навіть зовні: він знаходиться в мальовничій долині річки Туул, оточеній горами, і з однією з самих його високих точок (від меморіалу Зайсан, встановленого на честь перемоги радянсько-монгольської армії при Халхін-Голі) можна побачити, наскільки він гармонійно-різноманітний: так, в центрі Улан-Батора височіють сучасні висотки (і деякі з них дуже цікаві в архітектурному плані), неподалік видно спеціально збудований для молодих і перспективних фахівців яскравий район Віва-Сіті; більша ж частина міста практично нічим не відрізняється від міст російської провінції – тут такі ж панельні «хрущовки» (точніше «цэдэнбаловки») з майданчиками для дітей та лавами по дворах; а ось околиці являють собою суцільне «море» традиційних юрт (часто оточені парканами, що позначають ділянки окремих господарів).

На жвавій вулиці в потоці автомобілів можна побачити людину на коні. І все це виглядає цілком природно і «единостильно».

В Улан-Баторі живе 45% всього населення Монголії (1,4 млн. осіб). Велика частина центру міста являє собою суцільний пам’ятник культури. З того, що тут можна подивитись, дуже радимо наступні пам’ятки:

• Площа Чингісхана (колишня площа Сухе-Батора) з пам’ятником вождю монгольської народної революції Дамдину Сухе-Батору на коні і значним монументом Чингісхана, «вбудованим» в будівлю Палацу уряду;

• Розташований неподалік пам’ятник знаменитому Марко Поло;

• Пам’ятник Шовковому шляху (цілий караван бронзових верблюдів);

• Парк Будди (з «золотою» 23-метровою статуєю Будди Шак’ямуні);

• Площа «Бітлз» з пам’ятником цій групі (навпроти місцевого Цуму);

• Справжній буддистський монастир Гандан (заснований в 1835 році);

• Палац Богдо-хана (Богдо-геген) – глави буддійської громади Монголії;

• Храмовий комплекс Чойжин Ламын Сум – музей буддистського мистецтва.