Василь Тьоркін короткий зміст поеми Твардовського, утримання по главам для читацького щоденника, аналіз сюжету, ставлення автора до Василя

Поема «Василь Тьоркін», короткий зміст якої наведено нижче, завжди користується великою увагою. Створене Олександром Твардовським твір є одним із головних у творчості славетного автора.

Час дії всенародно визнаної роботи припадає на період Другої Світової війни. Нижче дано опис найкращої поему про солдата, коротку й змістовну інформацію можна помістити в читацький щоденник.

Про поемі А. Т. Твардовського «Василь Тьоркін»

Уривок з твору часто вчать школярі для уроків літератури і позакласних заходів. Школярі часто плутають жанр твору, питаючи, повість це чи розповідь? На самому Олександр Твардовський написав поему, кращу про нелегку долю солдата. Літературний напрям твори — реалізм.

Рік написання поеми збігається з роком виходу в світ у газетному варіанті — 1942 р. Твір продовжували друкувати до 1944 року. Також в цей період починають видавати перші окремі екземпляри.

Історія простого радянського солдата викладається хореем – двухсложным віршованим розміром стовпи. За даними багатьох досліджень текст поеми входить в списки найбільш популярних російських і світових класичних творів.

До складу поеми входить 30 розділів, які умовно розділені на три блоки. Кожна частина є невеликим переказом окремих подій з фронтового життя вигаданого персонажа Василя, який часто бере на себе роль веселуна і душі бойового підрозділу.

Головні герої

Крім центральної особистості оповідання, простого, веселого солдата Василя, читач зустрічає другорядних персонажів.

Всі особи крім Василя отримали абстрактне значення, вони не отримали імен і покликані лише розкривати характер і поведінка головного героя.

Старий і баба є чином терпіння російського народу. Старий вояка часів першої світової війни непохитно впевнений у перемозі визвольної армії і нищівну поразку фашистів.

Стара проявляє повагу до діда і знає, що чоловік буде захищати її з сокирою до останнього подиху.

Старий генерал у поемі, так само, як і головний персонаж, вірить у перемогу російської армії і лояльно ставиться до Василя, обіцяючи відпустку. Генерал представлений як досвідчений військовий служитель, який пройшов важкі бойові випробування.

Короткий зміст по главам

Нижче переказ представлений по розділам, оригінальні назви яких збережені.

Від автора

Початкові рядки знайомлять нас з головним героєм поеми. Автор натякає, що твір не має чіткого початку і кінця, так як війна витягла всіх людей з простого життя, і кожна людина, що пройшов важкі роки, по-своєму її закінчив.

Вказується, що всі образи в запропонованому творі мають збірний характер для всього російського народу.

На привалі

Після виписки з лікарні головний герой потрапляє в новий бойовий колектив. Всі солдати знайомляться з новачком, який за знаннями і витримці може дати фору будь-якому новому товаришеві по службі.

Василь дає армійцям слушні поради стосовно ведення бою і поведінки під час сутички. Центральна особистість знайомить товаришів по службі з поняттям «сабантуй», під якою він має на увазі небезпечні моменти на передовій.

Всім слухачам невтямки, чому такого помітного захисника вітчизни ще не нагородили медаллю.

Перед боєм

У цій частині описуються події відступу армії СРСР вглиб рідної країни під натиском фашистської військової машини. Персонаж, як досвідчений і кмітливий співрозмовник, постійно бере участь у політичних розмовах і важливих ідейних суперечках, де завжди легко побачити його основну точку зору – «ніколи не варто сумувати». І навіть відступ — це лише тимчасовий маневр на шляху до швидкої перемоги над ворогом.

Переправа

Автор розповідає про проведення нічний переправи через крижану річку з використанням понтонів. Однак рота потрапляє під обстріл, і лише одному взводу вдається перейти на протилежний берег.

До ранку солдати виловлюють пливе в полузамерзшей воді Василя, який доповідає про те, що взвод успішно закріпився на ворожому березі і зможе підтримувати переправу при забезпеченні вогню для прикриття.

Про війну

У цій частині автор вустами персонажа передає основне призначення хорошого солдата Червоної армії – справно служити радянському народові для швидкої перемоги на фронті.

Не має значення, яку ціну варто заплатити, важливо лише закінчити почате і захистити всіх, хто знаходиться в тилу: дітей і дружин.

У поемі не використовується незрозумілі фрази, і висока ідея вимовляється простими, зрозумілими кожному читачеві словами.

Тьоркін поранений

Головний герой, виконуючи відповідальне завдання «робити зв’язок», приймає рішення власними силами знищити одну з вогневих німецьких точок. Персонаж важко поранений в плече з пістолета, однак, втрачаючи багато крові, сміливий солдат не відступає від свого початкового плану і доводить справу до кінця. На наступний день напівживого героя підбирають на полі битви.

Про нагороду

Центральний персонаж бажає отримати медаль в знак гідної служби під час бойових буднів. Для бійця це не прояв гордості або зазнайства. Головний персонаж вбачає в цьому підтвердження свого виконаного обов’язку. Крім того, ветеран з нагородою завжди виділяється із загальної юрби і стає першим кавалером на всіх зборах і гулянках. Хлопець стане більш привабливим в очах дівчини, яка йому сподобається.

Гармонь

Після лікування в Госпіталі Василь береться наздоганяти свою роту, яка пішла вслід за фронтовою лінією. Транспорт зупиняється на морозі, і головний персонаж нарікає на відсутність гармонії, яка підняла настрій і допомогла б зігрітися.

Зрештою гармонь-трехрядка занепалого командира потрапляє в руки головного героя, і Василь виконує сумні мотиви в честь вбитих побратимів. Також Вася награє веселі мелодії, під час яких деякі бійці починають підтанцьовували.

Водій, помітивши гідного музиканта, вирішує подарувати музичний інструмент Василю.

Два солдата

Під час квартирування в одному з сіл, Василь зупиняється в будинку діда з бабою, які починають вести з ним різні діалоги. Дід, будучи фронтовиком, згадує події першої світової війни. Солдат лагодить старим годинник, точить зуби пилки і допомагає з господарством по дому. Дід впевнений, що перемога буде за російським народом, і скоро вся країна звільниться від фашистської окупації.

Про втрату

Один із солдатів переживає з приводу втрати кисета. Вася починає підтримувати невдоволення бійця, проте незабаром потік його думок змінює напрямок. Василь починає філософські роздуми на тему втрати речей. Солдат згадує свою втрату шапки, яку йому подарувала симпатична медсестра.

В кінці головний герой приходить до висновку, що кисет, шапку чи іншу річ не соромно втратити під час бойових дій. Куди важче розлучатися з близькими, родичами або рідною землею.

Поєдинок

В одному з боїв Вася починає бій з фріцем, який стає символом протистояння німецької та червоної армії.

Головний персонаж знесилений, а німець у багато разів перевершує нашого головного героя. Однак Василь не здається. З труднощами, але все ж таки здобуває довгоочікувану перемогу і робить висновок про неминучість закінчення війни.

Автор таким чином підкреслює високий дух людини під час захисту улюбленої батьківщини.

Від автора

Творець тексту на час відступає від головного сюжету, нагадуючи читачеві, що образ його героя збірний, і що таких особистостей, як Тьоркін, у визвольній армії неймовірне безліч. Завдяки таким відважним героям і вистояв радянський народ. Автор наводить вагомі аргументи для підтримки власної точки зору. Василь присутній у кожному солдаті, вставшем на захист вітчизни.

Хто стріляв?

Солдати в окопі уявляють, як лежать в чистому полі і слухають гудіння травневого жука. Раптово в небі починає дзижчати ворожий літак з рясним твором вогню. Один із сміливців з ризиком збиває машину. Актуальне питання «Хто стріляв?» вирішується відповіддю – Тьоркін. Новому героєві буде присвоєна нагорода, але сміливий солдат нагадує, що війна не завершена, і літаків у небі ще достатньо.

Про героя

Солдат зустрів у госпіталі справжнього героя з Тамбовщини. Проводячи кілька днів у лікарні з потовченим сміливим бійцем, Василь замислюється про свою роль у цій війні. Будучи уродженцем Смоленського регіону, наш боєць хоче довести, що і його рідні землі не ликом шиті. Тепер у головного персонажа лише одне на умі – стати героєм і показати, що і Смоленськ здатний на вчинки.

Генерал

Коли головний герой ніжиться на Сонці і висушує вимиту одяг, бійця викликають у генеральську намет.

Міцно потиснувши руку, генерал пропонує Василеві відпустку і нагороду, однак наш головний герой не може собі дозволити відпочинок, доки фашист гуляє по рідних просторах. Тоді вони домовилися з офіцером, що персонаж отримає відпустку після закінчення війни.

Василя така відповідь влаштував, а сам генерал дуже сподобався головному призовнику, якого той мотивував на нові геройські звершення.

Про себе

Автор робить припущення, що центральний персонаж, подібно поетові, також часто замислювався про батьківщину з гарними побажаннями. Бійці, встаючи на захист рідної держави, також висловлюють свою відданість народові та батьківщині, проте роблять це, використовуючи інші способи. Тут слово замінює зброю, а ідея відразу перетворюється в дію. Якщо поет веде ідеологічну війну в тилу, то солдат веде битву на полі бою.

Бій у болоті

Третій день бійці не можуть взяти Бірки. Деякі починають лаяти танкістів і звинувачувати авіацію, але нашому герою такі думки не подобаються, і він їх відразу присікає. Хіба це привід для тривоги чи смутку? Будуть нові спроби і з часом точка буде взята.

Найважливіше це йти вперед, незважаючи на будь-які перешкоди. Якщо всі призовники будуть злагоджено працювати заради однієї справи — мирне небо з’явиться швидше.

Про кохання

Письменник згадує жіночу любов, яка на війні сильніше війни. Саме коханням переповнені листи бійців Червоної армії. Автор вважає, що дівчатам варто частіше писати бійцям на війні, для підняття морального і бойового духу. За кожним бійцем за спиною стоїть його друга половина, яку він в буквальному і переносному сенсі захищає від ворожої агресії.

Відпочинок Тьоркіна

Персонаж опиняється в госпіталі, де надається райських утіх, проте для справжнього солдата рай не рай. Підлікувавшись, наш простий солдат знову поспішає на фронт. Всі відмінні умови повинні бути скасовані, поки ворог ходить рідним рівнинах і схилах.

Василь вже не може не воювати, поки батьківщина знаходиться в небезпеці. У такої людини є тільки одна мета, а інші обставини втрачають сенс.

В наступі

Під час взяття нового поселення вбивають командира, і Тьоркін береться за нове непроста справа. Тепер взвод веде простий російський захисник.

Весь бойовий колектив радо зустрічає нового командира, адже Василь уже не раз доводив свою значимість на полі бою не словом, а ділом.

Наш герой також впевнено почувається у новій ролі і готовий взяти на себе всю відповідальність за події.

Смерть і воїн

Смерть в образі баби підходить до поранений Теркину і пропонує спокій. Тьоркін відмовляється пропустити поразка німців, і незабаром ураженого призовника знаходять напівмертвим побратими по зброї. Тут автор використовує загальноприйняті образи для визначення смерті і значення життя. Мільйони бійців визвольної армії довели ціною свого життя, що спільна перемога важливіша смерті. Для бійця не важлива життя так сильно, як перемога.

Тьоркін пише

Знову, перебуваючи на лікарняному ліжку, боєць пише лист своїм колегам, обіцяючи повернутися і померти в колі своїх братів. Наш персонаж залишається відданим цілям визвольної війни, бойовому колективу та іншим цінностям простого російського солдата. Василь не здається, і не важливо, яке поранення з ним сталося цього разу. Боєць морально готовий йти в бій.

Тьоркін — Тьоркін

Тьоркін повертається в свою роту і спостерігає значні зміни в особистому складі. Автор чудово знає, що за відчуття переживав той сотні тисяч разів на фронті. Виявляється, з’являється ще один Тьоркін в лавах його бойової одиниці. На вимогу керівного командування у кожному взводі повинен бути свій Тьоркін. Таким чином автор дає зрозуміти читачеві, що героїв в армії безліч.

Від автора

Творець тексту нагадує читачеві, що Тьоркін виживе, адже фашиста вже успішно женуть з рідної землі. У цій главі письменник прославляє значення російського народу і його силу. Неперевершена відвага послужила найважливішу роль в цій багаторічній м’ясорубці між двома грізними арміями.

Дід і баба

Знову Тьоркін зустрічає діда і бабу, яких Тьоркін обіцяє більше не відступати. Стара пара вже забула раніше події, що відбуваються. Літні люди не визнавали солдата, але після нагадування про відремонтованих годинах подружжя все пригадали. І знову дід вступає в діалог з Теркиным, вимагаючи визнання його точки зору. Тьоркін також погоджується з колишнім воякою.

На Дніпрі

Тьоркін знову зустрічає Дніпро на своєму шляху, але тепер річка в тилу, а армієць рухається на захід, адже саме там фашистське лігво. Василь не знав, чи побачить він Дніпро ще раз у своєму житті, але тепер відповідь очевидна.

Бойовий дух солдатів піднятий як ніколи, а фашисти повільно, неповоротко, але все ж йдуть з рідної вітчизни. Василь розуміє, що батьківщина в житті людини — це найважливіше.

Про солдата-сироту

Один з армійців відпрошується в сусіднє село, де він жив раніше до війни. Опинившись в рідному поселенні він виявляє всі будинки зруйнованими. Всі мешканці села були по-звірячому вбиті фашистськими солдатами. Повержений в траур боєць втратив самоконтроль на деякий час. Автор проводить аналогію з мільйонами таких випадків, які насправді відбулися на фронті.

По дорозі на Берлін

На Заході призовники зустрічають жінку похилого віку і дарують їй коня. Жінка боїться повертатися з конем додому, однак Тьоркін впевнений, що все пройде без сучка, якщо вимовити його ім’я у перевіряючих. Ці слова підбадьорили жінку, і вона пішла в бік знайомої землі. Тут автор говорить про складну долю простого народу, який також постраждав від фашистської окупації.

В бані

Автор прославляє російських бійців, які можуть гідно оцінити туалетно-косметичні засоби, такі як віник. Немає втоми вітчизняному війну не на передовій, ні в купанні. Навіть на війні інколи бувають дні відпочинку, коли можна на деякий час забути про пролітають над головою кулі і розривів снарядів. Баня, як символ росіян, також допомагає солдату прийти в себе.

Від автора

Олександр Твардовський знову нагадує читачеві, що Василь — повністю вигаданий персонаж, який не має прототипів, але таких героїв в Радянській армії можна зустріти в будь-якому місці. На полі бою залишилися безіменні герої, ім’я яких уже назавжди втрачено для нашої історії. Героїчна захист російської захисника ще не раз буде висвітлена в багатьох творах.

Висновок

Василь Тьоркін — це одна з найбільш значущих робіт автора, яка отримала визнання у російського читача. Письменник був нагороджений деякими військовими нагородами. Твір відрізняється відсутністю пропаганди партії та відсилання до Сталіна.

Крім простого складу робота відзначилася великою динамікою подій. Поема широко відома і за кордоном, як яскравий приклад відображення життя солдата.

У 1973 році в СРСР за твором зняли фільм з однойменною назвою, а в 2003 році якутська мультиплікатор Роберт Лабидас випустив мультфільм.