Ця поема у творчості Твардовського одна з головних. Присвячена вона вигаданому персонажу Василю Теркину, солдату Великої Вітчизняної війни. Короткий зміст поеми «Василь Тьоркін» по головам допоможе зрозуміти читачеві, чим знаменитий російський солдат і чому автор ставиться до нього з особливою повагою.

Розділ 1. Від автора
Автор пише книгу про бійця Василя Теркине, людині неунывающем, вміє підняти настрій будь-кому, як би важко не було на душі.

Розділ 2. На привалі
Василь Тьоркін вирішив повідати солдатам про святкуванні. Всі слухають історії бувалого вояки затамувавши подих.
Автор задається питанням, хто такий Василь Тьоркін.

Розділ 3. Перед боєм
Відступ. Тьоркін звалив на себе обов’язки політрука. Командир сумний. На шляху рідне село. Дружина командира всіх нагодувала. Командир всю ніч не стулив очей. На світанку солдати пішли. Тьоркін пообіцяв собі, що повернеться в ці краї і поклониться простий, російській жінці.

Глава 4. Переправа
Артобстріл. Частина солдатів потонула. Перший взвод уцілів. Їм вдалося перебратися на інший берег. Тьоркін в їх числі. Солдати думають, що товариші загинули. Тьоркін, вночі, пірнає в крижану воду і пливе на інший берег. Виявилося цілий взвод. Солдати чекають розпоряджень. Тьоркін обіцяє допомогти іншим з переправою.

Глава 5. Про війну
Бій іде святий і правий.
Смертний бій не заради слави,
Заради життя на землі.

Глава 6. Тьоркін поранений
Тьоркін отримує наказ робити зв’язок. Поки тягнув дроти, поруч снаряд падає, але дивом не вибухає. Тьоркін, як завжди посміхається, бачачи, як солдати злякалися. Василь бачить бліндаж. За його припущенням німці всередині. Він іде туди, але в бліндажі нікого немає. Тьоркін зайняв вичікувальну позицію. Німці на підході. Німецький офіцер ранить його в плече, але сам гине. Тьоркін заколов його багнетом. Через добу пораненого Тьоркіна знайшли танкісти.

Глава 7. Про нагороду
За поранення Василю покладався орден. Тьоркін вже уявляє, як повернеться в рідний край, і всі дівчата будуть захоплено дивитися на героя.

Глава 8. Гармонь
Відлежавшись у госпіталі, Тьоркін намагається наздогнати своїх. Попутка підбирає його. Попереду колона. Водій зобов’язаний пропустити її. Поки чекали, він встиг заснути. Теркину нудно. Він шкодує, що немає гармонії. Танкіст передав йому гармонь загиблого командира. Танкісти дізналися в гармоніста пораненого, якого нещодавно врятували. На пам’ять вони вирішили подарувати Теркину гармонь.

Глава 9. Два солдата
Довелося зупинитися в одній з хат, де жили дід та баба. Господар з колишніх вояків. Тьоркін полагодив поламані годинники. Привів у порядок пилу. Господиня, нагодувала солдатів. На прощання Тьоркін обіцяє діду, що вони обов’язково поб’ють німців і повернуться з перемогою.

Глава 10. Про втрату
Товариш Василя в печалі. Він втратив улюблений кисет. Тьоркін дорікає його. На його думку, це несуттєві втрати. Все в житті можна втратити, крім Росії. Її втрачати не можна ні в якому разі.

Глава 11. Поєдинок
Тьоркін зіткнувся з німцем в рукопашній. Йому вдається оглушити його і зв’язати. Тьоркін пишається собою. Йому вдалося повернутися з розвідки живим і привести за собою «мови».

Глава 12. Від автора
Для будь-якого солдата головне повернутися додому цілим і неушкодженим, але поки що до цього далеко. Думки про краї рідному доведеться відсунути в сторону і думати тільки про війну.

Глава 13. Хто стріляв?
Смерть кружляє поруч у вигляді ворожого літака. Теркину вдається підбити його, за що він незабаром отримує від самого генерала нагороду – орден. Він підбадьорює товаришів, кажучи, що вони можуть послідувати його прикладу. Адже це був не останній ворожий літак.

Глава 14. Про героя
Тьоркін ділиться спогадами, як лежав у госпіталі. Згадує рідний край. Каже, що дуже любить і пишається ним.

Глава 15. Генерал
Тьоркін зайняв оборону. Задрімав на березі. Уві сні бачить матір і так йому захотілося додому. Генерал обіцяє відпустити його на тиждень до матері, але пізніше.

Глава 16. Про себе
Автор мріє, щоб війна швидше закінчилася, народ перестав боятися, озираючись по сторонах. Він клянеться собі, що обов’язково повернеться і звільнить Батьківщину від ворога.

Глава 17. Бій у болоті
Йшов третій день бою в болоті. Погода мерзенна. Курива немає. Солдати промерзли. Тьоркін підбадьорює всіх, що буває в тисячу разів гірше.

Глава 18. Про кохання
Бійці згадують коханих жінок: матерів, наречених, сестер. Їм не вистачає їх теплих листів і ласкавих слів. Одному Теркину не від кого отримувати звісточки. Немає у нього улюбленою. Не люблять дівчата піхоту, їм льотчиків подавай.

Глава 19. Відпочинок Тьоркіна
Відіспатися на війні не виходить. Завжди в напрузі, та й спати доводиться, де доведеться і на чому доведеться. Про хорошому сні солдатам залишається тільки мріяти.

Глава 20. В наступі
Під час наступу полк бере село. Новачкам найважче. Для них головне, що Тьоркін поруч. Так на душі спокійніше. Лейтенант в бою гине. Василь бере керування полком на себе. Сам він тяжко поранений.

Глава 21. Смерть і воїн
Смерть близько, Тьоркін відчуває її дихання. Вона щебече йому у вухо, що пора, але Василь бажає перемогти стару, поборотися за життя. Він зовсім закоченел. Поруч виявилися хлопці з похоронної команди. Вони підібрали вмираючого Тьоркіна і віднесли у лазарет.

Глава 22. Тьоркін пише
Тьоркін строчить лист з госпіталю однополчанам. Йому набридло лежати на лікарняних нарах. Душа рветься в бій. Він відчуває, що перемога близько.

Глава 23. Тьоркін – Тьоркін
Василь знайомиться з однофамільцем. Хлопця звуть Іван. Старшина віддає розпорядження, що кожна рота буде мати свого Тьоркіна.

Глава 24. Від автора
Всі чули про Теркине. Однополчани давно не отримували звісток про нього і вирішили, що він загинув. Автор знає точно, що Василь живий. Служить він правда тепер на заході.

Глава 25. Дід і баба
Три роки від початку війни. Полк Василя звільнив село, в якій він колись допоміг людям похилого віку. Дід упізнав його. Годинник забрав німець, але Василь обіцяє привезти нові з Берліна.

Глава 26. На Дніпрі
Тьоркін з полком поруч з рідною землею. Загін форсує Дніпро. Тьоркін став справжнім бійцем, досвідченим і мудрим. Багато чого побачив і багатьох втратив за роки служби.

Глава 27. Про солдата-сироту
Взяття Берліна популярна тема серед солдатів. У європейських столицях ради переможцям, але солдату милею рідне село. Земляк автора засмучений. У нього нікого з рідних не залишилося. Автор просить помститися солдатів за його сльози і згадати про нього в день перемоги.

Глава 28. По дорозі на Берлін
Європа звільнена. Солдати мріють про будинок. Назустріч попалася російська жінка. Вони були їй так раді, що оточили турботою, наче матір рідну.

Глава 29. В бані
Солдати паряться. Вперше за довгий час. На тілі кожної шрами і рубці. Гімнастерки хлопців в орденах і медалях.

Глава 30. Від автора
Автор просить не забувати російського солдата Тьоркіна і після війни. Адже саме його жарти і примовки допомагали вижити у важкий для всіх час.