Наступний крок: переходимо до автоматики нижнього ряду

Першим ділом зрушуємо всі автомати вправо до упору, розташувавши їх під УЦЗО і дифавтоматом. Фіксуємо їх в такому положенні за допомогою обмежувача. Це до речі, досить зручне пристосування, особливо, якщо в декоративній накладної кришці боксу виламані модульні пробки. У цьому випадку такий обмежувач не дозволить автоматів рухатися по ДІН-рейку.

Вхідні контакти нижнього ряду також перемыкаются між собою за допомогою мідної шини з пластиковою ізоляцією, за аналогією з автоматикою верхнього ряду. Причому тут я підійшов до справи трохи нестандартно. Незважаючи на те, що сама шина розділена на відрізки по групам автоматів, пластиковий корпус залишився цілісним.

Фіксатор допоможе закріпити автомати на DIN-рейці, щоб вони не рухалися

Шостий етап робіт: встановлення нульової планки

Сучасні бокси продумані так, що нульова, як і заземляюча шина прихована пластиковим кожухом. По суті, це клемні колодки на певну кількість контактів, які фіксуються на пластиковій основі. Це набагато зручніше, ніж застосування звичайної шини, адже в нашому випадку застосовані УЗО, нульові дроти яких не повинні з’єднуватися. В іншому разі пристрій буде постійно спрацьовувати зовсім без причини.

Підключення автоматичного вимикача диференціального струму вирішено було залишити «на потім», благо зробити це буде досить просто. А от всі три УЗО я змонтував відразу, виділивши для кожного з них окрему нульову планку. Величезний плюс подібних шин в тому, що вони не вимагають протягування контактів. Необхідно просто увіткнути оголену жилу в отвір, де вона автоматично фіксується. Мінусом можна назвати те, що гнучкий дріт, кінець якого не опрессован наконечником, зафіксувати в планці не вдасться.

Знизу в боксі встановлюється пластикове підстава, на яку кріпляться нульові планки