Парча

Значення веремії в мистецтві виготовлення нарядного одягу завжди було високо. Канительные нитки використовували не тільки для вишивання, але і для вплетення в тканинну основу, наприклад, офіцерських эполет або як нитки для парчевих тканин. Парчею називали тканина, у якій основна нитка була шовкова, а утокові – канительные металеві.

Ці тканини ставилися до “важким”, а оскільки в давнину все це робилося лише за допомогою ручної праці, причому парча найчастіше була зі складним візерунком і шляхом вплетення в тканину натуральних коштовних каменів, на виготовлення такого вбрання могло йти чимало часу, та й коштувала такий одяг дуже дорого. Недарма парча свідчила про багатство й високий соціальний статус носить такий одяг особи.

Уявіть собі, наскільки ж важкі бували такі наряди у духовних або вищих світських осіб! Як випливає з історичних джерел, вага дамського парчевого сукні міг коливатися в межах від 8,5 до 10 кг!

Ось, приміром, це коронаційне сукні імператриці Марії Федорівни, дружини імператора Олександра III, важив 10 кг та плюс ще 13 належна до неї горностаєва мантія. І це без урахування корсета і безлічі коштовностей, які завжди носили знатні дами на великих світських заходах. Щоб вона змогла нести на собі такий “наряд”, імператрицю супроводжувало семеро камергерів, тримаючи шлейф за спеціальні ручки.