Етимологія

Воно сягає корінням у праслов’янську мову, де є іменник stol. Від останнього, в числі іншого, відбуваються:

• старослов’янська, а також давньоруське «столъ», значення першого, і другого – «стіл», «сидіння» і «престол»;
• сербохорватської «сто» – «стіл», «стілець» і «крісло».
• болгарське «стіл» у значенні «стілець», «крісло», «трон»;
• словенське stòl, крім значень, відповідних сербохорватською, також і «покрівельні крокви»;
• чеське stůl – «стіл»;
• словацьке stol – те ж;
• польське stół – те ж;
• верхнелужское і нижнелужское stoł – в перекладі – «стілець», «стіл», «престол».

Праслов’янське stol порівнюють з:

• литовським stãlas – «стіл», pastõlai – «поміст»;
• древнепрусским stalis і литовським ùžstalis – «місце за столом»;
• древнеисландским borþstóll – «станина столу»;
• древнепрусским stallit – «стояти»;
• готським stōls – «стілець»;
• давньоіндійським sthálam – «пагорб», «піднесення», «материк».