Правопис

У перших версіях грецького алфавіту зовнішній вигляд лямбды відрізнявся від сучасного уявлення, хоча загальна подібність спостерігалося. Більшість варіацій написання були представлені двома прямими лініями, одна з яких трохи коротше інший, а їх кінці сходяться. У східному алфавіті кут з’єднання знаходився у верхньому куті, у західному – в лівому нижньому. Згодом римляни визначилися, що кут у них буде внизу зліва, а греки вирішили, що він буде зверху. Наступний варіант містив у собі вертикальний штрих з похилою лінією, що йде вправо. В даний час букву лямбду прописну пишуть згідно з останнім описаного варіанту, а заголовна виглядає у вигляді перевернутого знака V. На основі грецької лямбды утворилася латинська лямбда, великий символ якої представлений у вигляді перевернутого Y.

Значення

Лямбда утворилася від букви фінікійського алфавіту – ламед. Цього символу в числовий алфавітній системі відповідало число 30, яке в Греції приписували праворуч зверху біля вертикальної лінії символу. На підставі букви лямбды утворилися кирилична Л і латинська L, а після і похідні останніх.