Регулювання даної структури

У цьому питанні виявляється важливість розібраних вище грошових агрегатів. Одна з найважливіших завдань полягає в регулюванні величини грошової пропозиції на рівні держави з метою недопущення інфляції. Вона має місце, коли грошей в країні стає занадто багато, що веде до їх поступового знецінення. Саморегулювання проявляється в контролі за обсягом агрегату М1, а також за агрегатом М2, частина коштів якого відрізняються високою ліквідністю. Кошти М1 перерозподіляються на інші агрегати, що дозволяє контролювати кількість готівкових грошей в обігу. В якості прикладу можна навести дії Центрального банку в разі, якщо маса М1 вийшла за допустимий рівень. Тоді ЦБ продає населенню і великим фірмам державні цінні папери, тим самим обмінюючи їх на гроші агрегатів М1 та М2.

Один з ключових питань у рамках регулювання грошової маси та її обороту звучить так: «Достатню кількість грошей бере участь в обороті?». На нього можна відповісти завдяки використанню спеціального коефіцієнта монетизації, який дорівнює відношенню грошового агрегату М2 до ВВП країни. Він також дає уявлення про те, яка забезпеченість ВВП грошима. За статистикою, чим більш розвинена країна, тим ближче цей коефіцієнт розташовується до одиниці. У Росії він не перевищує 0,1.