У Західній Європі

Зрозуміти, що таке цирульник, можна читаючи історичні описи повсякденного життя європейців у Середні віки. В ту пору ґрунтувалися міста, розвивалися ремесла. Ще не існувало поділу на перукарів, лікарів і т. п. Цирульників називали і банщиками, і брадобреями, і хірургами. Це були ремісники широкого профілю. Цирульники надавали гігієнічні послуги: стригли, голили, зрізали мозолі. Вони розбиралися в хімічних речовинах, фармацевтиці, могли дати снодійне. Лікували популярним в той час кровопусканням, виривали зуби, робили припікання. Займалися цирульники різаними, колотими, рубаними ранами, лікували переломи, вивихи.

В епоху Відродження вони відкривали в містах свої крамниці, залишивши бродячий спосіб життя. З часом кожен вельможа вже мав свого цирульника-перукаря. Професійно стригти і голити стали в холах готелів. У XIII столітті в Парижі відкрили академію, де навчали перукарського мистецтва.