Події, описані в п’єсі, відбуваються в повітовому місті N, куди доля занесла одного пройдисвіта, якого помилково місцеві чиновники прийняли за ревізора, а він, не розгубившись, зумів скористатися ситуацією собі на благо. Історія створення комедії Гоголя «Ревізор» для багатьох покрита завісою таємниці, що оточувала не тільки особисте життя письменника, але і всі його творчість в цілому. Точної інформації про початок написання комедії так і немає, одні припущення і здогадки, що ще більше підігріває інтерес читача до даного твору.

Задум

Ідея написати злободенну комедію крутилася в голові письменника давно, але зібрати думки докупи не вдавалося. З проханням підкинути сюжет майбутньої комедії Микола Васильович звертається до одного.

Гоголь точно знав, що комедія буде в п’яти актах. Кожен з них смішніше попереднього. Лист А. С. Пушкіна було такого змісту:
«…хоч який-небудь смішний або не смішний, але російська чисто анекдот. Рука тремтить написати тим часом комедію. Якщо ж цього не станеться, то у мене пропаде дарма час, і я не знаю, що робити тоді з моїми обставинами… Зробіть ласку, дайте сюжет…»

Пушкін моментально зреагував на заклик про допомогу. Повернувшись нещодавно з Михайлівського, він повідав Гоголю історію, в свій час взволновавшую його до глибини душі. Це було в жовтні 1835 року. Цей період часу вважається стартовим в написанні «Ревізора».

Ідея створення

Версій з приводу створення «Ревізора» існує чимало. Найчастіше в статтях фігурує ім’я А. С. Пушкіна. Саме він підштовхнув Гоголя до написання комедії. У Пушкіна була напоготові історія, цілком годившаяся для майбутнього сюжету. Мова йшла про Павла Петровича Свиньине. Під час подорожі по Бессарабії даний товариш видав себе за високопоставлена особа, за чиновника з Петербурга. Швидко освоївшись на новому місці і увійшовши в роль ревізора, Павло Петрович відчував себе цілком комфортно, поки його не зловили за руку на проханнях. На цьому вольготной життя прийшов кінець.

Існувала й інша версія створення п’єси. Деякі сміли припустити, що Пушкіну самому довелося опинитися в ролі ревізора. Коли Пушкін гостював у нижегородській області, збираючи інформацію про пугачовського бунту «Капітанської дочки», генерал Бутурлін прийняв письменника за важливого чиновника, візиту якого в їх краю очікували з дня на день.

Яка з двох версій є справжньою вже не дізнатися. Тим не менш схожість Хлестакова з Свиньиным досить очевидно. Це помітили багато літератори, аналізуючи листи Пушкіна і текст «Ревізора». Суперечки виникли з іншого приводу. Як можна за пару місяців написати далеко чимале за обсягом твір. За словами дослідника А. С. Долініна чорнові начерки Гоголю завжди давалися легко. Цього не відняти. Найбільше часу у нього йшло на доопрацювання матеріалу. Виходячи з цього, він припустив, що сюжет майбутнього твору Гоголь отримав від Пушкіна набагато раніше, ніж у жовтні 1835.

Жанр «Ревізора» громадська комедія. Гоголь намагався відобразити в ній
«…все погане в Росії, яке я тоді знав, всі несправедливості, які робляться в тих місцях і в тих випадках, де найбільше потрібно від людини справедливості, і за одним разом посміятися над усім».
Робота над «Ревізором» постійно перероблялася. Гоголь намагався довести текст до досконалості. Заковика полягала в детальному описі характерів героїв. Художні образи далися йому відразу, але передати точний характер головних персонажів з першого разу не виходило. Шість разів доводилося редагувати «Ревізора» поки він не отримав те, що хотів. Це було в 1842 році. Після постановки на сцені комедія мала неоднозначну реакцію. Її хвалили і лаяли одночасно. У деяких вона викликала глибоке здивування. Гоголь був засмучений. Не такого ефекту він очікував від публіки. Людям не вдалося до кінця зрозуміти сенс п’єси. Жоден з глядачів під час перегляду навіть не здогадався перекласти сюжет на себе і хоч на хвилиночку уявити, що все описане може статися з кожним із нас. У будь-якому місті, в будь-якому місці, у будь-який час.