Переможний 1945 рік

У перший день 1945 року активні бойові дії Червона армія вела в Словаччині, в районі міста Лученец, завоювавши кілька дрібних населених пунктів і залізничну станцію Раповце; і в Угорщині, штурмуючи Будапешт, в якому відбила у ворога понад 200 кварталів і залізничну станцію в східній частині міста

Григоріанський календар — 1945, Єврейський календар — 5706, Ісламський календар — 1365, Китайський календар — 4642, рік Зеленого півня, Іранський календар — 1324

Основні події 1945 року

• 13 січня — почалася Східно-Прусська наступальна операція
• 14 січня — почалася Варшавсько-Познанська наступальна операція
• 17 січня — звільнена Варшава
• 20 січня — укладено перемир’я між СРСР і Угорщиною
• 27 січня — звільнений концтабір Освенцим
• 4 лютого — почалася Ялтинська конференція союзників
• 13 лютого — німецька угруповання, обороняла Будапешт, капітулювала
• 26 лютого — почалася публікація роману А. Фадєєва «Молода гвардія»
• 3 березня — відкрилася Львівська картинна галерея
• 16 березня — Почалася віденська наступальна операція
• 30 березня — Звільнений Данциг (Гданськ)
• 4 квітня — визволена Братислава
• 5 квітня — СРСР денонсував пакт про нейтралітет з Японією
• 14 квітня — у Москві відкрито Головний ботанічний сад Академії наук СРСР
• 16 квітня — штурмом Зеєловських висот, з яких вела пряма і найкоротша дорога на Берлін почалася Берлінська наступальна операція

на Зеєловських висотах, які простягнулися на 20 кілометрів уздовж старого русла Одеру, підносячись на 40-50 метрів, з крутизною схилів — 30-40 градусів, був головний вузол гітлерівської оборони. Суцільні траншеї, дзоти, кулеметні майданчики, протитанкові та протипіхотні загородження. Перед висотами — протитанкові рови глибиною до трьох і шириною до трьох з половиною метрів. Щоб дійти до висот, необхідно було подолати відкриту болотисту долину Одеру. Всі дороги і підходи прострілювалися багатошаровим артилерійським і рушнично-кулеметним вогнем.
За планом Ставки пропонувалося взяти Зеелов ударами загальновійськових армій, а танкові армії Михайла Катукова і Насіння Богданова пустити в обхід з півночі і північного сходу. Але Жуков змінив план, поставив танки — за піхотою 8-ї гвардійської армії, щоб прорвати оборону піхотної атакою, а потім ввести в «чистий прорив» дві танкові армії — прямо на Берлін. Але перша ж хвиля піхоти потонула в крові і вогні. Друга — теж. За 4 дні боїв загинуло 38 тисяч солдатів і офіцерів

• 29 квітня почалися бої за Рейхстаг
• 6 травня — відновилося мовлення Шаболовской студії телебачення
• 7 травня — капітуляція Німеччини
• 9 травня — звільнена Прага, Указ Президії ВР СРСР про оголошення 9 травня Святом Перемоги, завершення Великої вітчизняної війни

• 12 травня – припинення американських поставок по ленд-лізу, відкриття Новосибірського театру опери та балету
• 13 травня стартував чемпіонат СРСР з футболу за участю 12 команд
• 15 травня – остання оперативне зведення Радінформбюро
• 24 травня – Тост В. В. Сталіна на прийомі в Кремлі на честь командуючих військами Червоної Армії за здоров’я російського народу

«Аполлінарія Козлова живе в селі Едьма Устьянского району, в цьому році їй виповнюється 92 роки. Під час війни вивчилася на трактористку. Після перемоги продовжувала працювати в колгоспі на тракторі.
«На трактористку я вивчилася в училищі у Вельську. Хлопців-то всіх забрали на війну, бо на тракторах одні дівки. Трактор був газогенераторний, на дровах. Чудо-юдо таке. Ось його треба розтопити, дрова мокрі. Дають трохи бензину — та як хочеш. Факел соорудишь, сунешь в топку — міцний дим піде. Трактор постійно ламався. Лагодити його треба було самій, лежачи на холодній землі. Підшипники підтягувати. Заводити двигун теж непросто, щоб крутити ручку, сила була потрібна. А якщо випадково випустиш, вона могла й покалічити. Весною орали в дві зміни. Жили в полі. Заміж за свого Федора Михайловича я вийшла після війни, він же служив у мене. Весілля не було. Приїхала в сільраду на тракторі, розписалися. І я назад у поле орати. Шестеро дітей у нас, декретів тоді не було. Зараз один син у Едьме-то залишився. У цьому будинку в Едьме живу з 1946 року» (журнал «Вогник», №16 від 07.05.2018, стор 8)

• 5 червня – союзниками Берлін розділений на зони окупації
• 18 червня – в Ленінграді вийшов на лінію перший після блокади тролейбус
• 24 червня – Парад перемоги в Москві
• 30 червня – Кримська АРСР перетворена в Кримську область у складі РРФСР
• 5 липня – почалася демобілізація армії і флоту
• 17 липня – почалася Потсдамська конференція союзників про перебудову світу
• 6 серпня – застосування США атомної бомби проти Японії
• 8 серпня – СРСР оголосив про початок війни з Японією
• 2 вересня – Японія підписала акт про капітуляцію. закінчення Другої світової війни
• 4 вересня – скасовано Державний Комітет оборони
• 15 жовтня – між СРСР і США було укладено угоду про постачання в СРСР у формі длгосрочного кредиту обладнання на суму 244 000 000 доларів
• 17 жовтня – Кениксберг включений до складу СРСР
• 4 листопада – у Норильську отримано перший нікель
• 13 листопада – почалося турне московського футбольного клубу “Динамо” у Англії
• 19 листопада – відновлена найбільша мартенівська піч заводу “Азовсталь” у Маріуполі
• 20 листопада – початок Нюрнберзького процесу
• 30 грудня – відмінено військовий податок з населення (за іншими даними скасовано 6 липня 1945 року)

військовий податок з метою фінансування витрат на оборону був введений 1 січня 1942 року Указом Президії ВР СРСР від 29 грудня 1941 року замість надбавок до прибуткового та сільськогосподарському податкам. Їм «обкладалися громадяни пенсійного віку, в тому числі і командний склад частин армії і флоту, не брав участь у бойових діях.
Надходження від цього податку перевищували всі взимавшиеся до цього податкові платежі.
«Непосильним тягарем для нашої сім’ї були податки, — згадувала проживала під час війни в селі Карпилівка Табунского району Зінаїда Сапегіна (у сім’ї було 8 дітей). — Податкові агенти ходили по домівках. За браком грошей у будинках описували майно. У нас в будинку брати було нічого, і тому агенти описали лампу зі склом і балалайку. Але цього було недостатньо, недоїмка по податках все зростала, і агенти прийшли описувати наш будинок. Я цей епізод з нашої сумної життя і сьогодні добре пам’ятаю.
Нас в будинку було сім чоловік, мама плакала, діти злякано тулилися одна до одної. Куди нам йти, якщо відберуть будинок, не знали. І раптом мама схопила пічну кочергу, стала нею розмахувати, з плачем і криком женучи непроханих відвідувачів з дому: «У мене два сини воюють, — кричала вона, — я все віддала фронту, а ви дітей з будинку женіть! Ще раз прийдете, всіх повбиваю!». Це був крик зневіреної жінки, якій нічого було вже втрачати. З тих пір нас не турбували податкові органи.
А мамині сини так і не повернулися з війни, загинули, захищаючи Батьківщину і свою велику родину. Заплатили за все» (К. К. Сомів «Війна: експрес життя»)