Розробкою та складанням методичних планів наукової або практичної діяльності «для себе» початківці займаються фахівці. Досвідчені, пройшовши через теорію і напрацювавши власний професійний досвід, створюють методичні розробки та вказівки по конкретних видах діяльності або окремим її аспектам.
Методологія, методика, метод…
За подібністю звучання цих термінів приховуються істотні відмінності в їх значеннях.
Методологія – термін, який використовується у двох значеннях:
Методика — більш вузьке поняття. Це послідовно описаний шлях досягнення конкретної наукової чи практичної мети із зазначенням методів та засобів роботи спеціаліста. Наприклад: «Методика виготовлення сувенірів з природного матеріалу», «Методика підготовки і проведення експерименту в умовах хімічної лабораторії».
Метод — спосіб, за допомогою якого вирішується обрана завдання. Наприклад, завдання вивчення властивостей і якостей предмета або природного явища буде здійснюватися методами спостереження, експериментальними, лабораторними і багатьма іншими.
Докладніше про методику
Вибір методики своєї роботи будь-який фахівець повинен проводити з урахуванням як власної кваліфікації, так і з точки зору раціональності, достатності для вирішення поставлених завдань. Найчастіше йому не доводиться розробляти нові методи і прийоми. Він може запозичити вже розроблені і апробовані із суміжних наук.
Методичні розробки або вказівки (письмова форма методики) мають рекомендаційний або обов’язковий характер для виконавця.
На практиці часто відбувається переробка, комбінування методик з урахуванням специфіки різних обставин: масштабів проведення, наявності матеріальних і кадрових ресурсів, природних особливостей. Так, наприклад, будуть відрізнятися методики проведення новорічних свят для учнів московської і південної сільської школи.
Як правило, при розробці методики зазначаються: область застосування, цілі, завдання провадження, розкривається зміст підготовчого етапу (хто, що, до якого терміну повинен підготувати), матеріали та обладнання, форми контролю та реєстрації підготовки та виконання.
Загальні принципи навчання
Теоретичне освіта і формування побутових або професійних дій людини будь-якого віку може відбуватися в навчальному закладі, безпосередньо на виробництві, в родині. Навчальний повинен добре уявляти, що таке методика — загальна і приватна — та принципи її здійснення. Це гарантує швидке, якісне досягнення цілей і завдань навчання.
Без дотримання дидактичних принципів методика навчання не може існувати. Вони полягають у наступному:
- Науковість і доступність, наочність, усвідомленість досліджуваного матеріалу.
- Взаємозв’язок теорії і практики.
- Міцність засвоєння, системність і наступність знань.
- Який виховує характер навчання.
Зміст і хід освітнього процесу конкретизуються з урахуванням віку, стану здоров’я, інтересів, запитів аудиторії. Наприклад, фахівці знають, що таке методики навчання роботі на комп’ютері літніх людей або людей з особливостями розвитку, у яких можуть бути зниженими багато функціональні можливості.
Методика формування практичних умінь і навичок
Теоретична підготовка і сформованість навичок доцільних дій — основа оволодіння будь-яким видом діяльності. Тому в будь-якому освітньому закладі надається величезне значення розробці методики проведення практичних занять.
Навичка — уміння, доведене до автоматизму на основі осмисленого ставлення до виконуваного дії. З цього визначення випливає, що така методика формування практичних дій значний час приділяє попередньому знайомству учнів з теоретичними основами діяльності. Їм роз’яснюються цілі, завдання навчання, дається опис значущих властивостей і якостей матеріалів і обладнання, етапів оволодіння конкретними діями і операціями, можливих помилок, їх причин, наслідків та способів виправлення, правил техніки безпеки.
Далі методика проведення практичних і лабораторних занять з формування умінь і навичок включає:
- показ дій викладачем з його поясненнями,
- вправи в їх виконанні навчаються,
- аналіз і корекцію помилок,
- повторні вправи до отримання стійких результатів.
Уміння і навички формуються тим швидше, чим більш свідомо ставиться учень до виконання практичних операцій.
Методики формування соціальних навичок
Міцні навички правильної соціальної поведінки гарантують безконфліктне співіснування людини в суспільстві. Соціальна компетентність включає в себе потребу піклуватися про інших, допомагати, розуміти і враховувати при спілкуванні їхні почуття, стану, обирати форми поведінки, що відповідають ситуації і суспільним нормам. Такі навички активно формуються в дитячому і підлітковому віці, а також, наприклад, при зміні місця проживання, коли людина потрапляє в іншу соціальну середу з іншими нормами суспільної поведінки.
Перші знання і навички просоціальної поведінки дитина отримує в сім’ї, як і зразки асоціальної.
Завдання фахівців всіх рівнів — виявлення сімей з неправильним типом виховання і надання їм всебічної допомоги. Цим займаються органи освіти, правоохоронні, медичні, соціального обслуговування, громадські організації, волонтери. Ці фахівці виявляють дисфункціональні сім’ї, розробляють і впроваджують методики розвитку соціальних навичок у дітей і дорослих. Їх основа — принципи усвідомлення дорослими причин і умов неправильного виховання дитини, добровільного й активного співробітництва з фахівцями, необвинительности.
Область сімейних відносин дуже делікатна. Втручання фахівця не повинно викликати агресію у членів сім’ї і погіршити її положення. Тому зрозуміло, що такі методики стосуються проблем вивчення та виявлення сімей, дітей з неправильними соціальними установками і поведінкою, питань входження в сім’ю, її обстеження, стимулювання та інших аспектів роботи з її членами. В них детально розроблені цілі і завдання, етапи роботи, професійні методи і прийоми роботи спеціаліста.
Методист — це хто?
Методист — це фахівець в якомусь виді діяльності. Як правило, він має вищу освіту і великий досвід роботи в обраній професії, знає її особливості та нюанси.
Методист повинен володіти гарною мовою (усною та письмовою), навичками індивідуальної та аудиторного спілкування, організаторськими навичками, методикою вивчення якостей робочого процесу. Він несе відповідальність за якість його методичних матеріалів (вказівок, розробок, підручників, брошур), інформативність навчальних занять та їх результативність. Його професіоналізм полягає у високій якості роботи фахівців установи, де він працює, — дитячого садка, школи, вузу, соцслужби, компанії.
