9. Проводила одного до передньої…
Невеликий вірш «Проводила одного до передньої…», всього кілька рядків. Але в них вкладена ціла історія. Ми опиняємося учасниками розв’язки любовного роману.
Головна героїня пережила розставання. Нам здається, що її слова звучать байдуже. Але це байдужість – всього лише маска, під ним ховається мовчазне ридання.
Ахматова розуміє, що плакати не можна, в цьому виявляється її сила і гордість. Але в неї перехопило подих від зради, завмерло серце, вся звичне життя залишилася позаду.
Звуки із зовнішнього світу, які доходять до її свідомості, стають похоронними. Вона ховає своє колишнє життя. Останні рядки передають її настрій: приреченість, порожнеча життя.
8. Я навчилася просто, мудро жити…
Знаменитий вірш «Я навчилася просто, мудро жити…» увійшло в її перший збірник «Вечір», який поетеса змогла видати в 1912 році на власні кошти. Вона цього не очікувала, але її збірка несподівано став популярним.
Цей твір свідчить про те, що почалося духовне становлення поетеси, вона стала спокійніше і мудрішими.
Життя, шлюб з Миколою Гумільовим вимагала від неї створення затишку, домашньої атмосфери. Вона змогла позбавитися від непотрібних тривог і навчилася спокійно сприймати навколишнє.
Вона відтворює у своїй поезії якусь заспокійливу атмосферу, помічаючи такі дрібні деталі, як грона горобини або ж лопухи, муркотання улюбленого кота…
Вона досягла такої внутрішньої гармонії, що будь-яке втручання ззовні, таке, як прихід якогось людини, не здатне порушити її спокій.
