8. Машенька

«Машенька» – перший роман Володимира Набокова, написаний у 1926 році. Автор писав роман у період своєї еміграції, який несе в собі біографічні мотиви, так як Набоков сумував за Батьківщиною, і його з’їдала смуток за рідним домом.

Читаючи його твір, приходить усвідомлення того, що жити потрібно справжнім, а минуле вже не повернеш.

Твір «Машенька» – книга про спогади, про примхливому переплетенні життєвих візерунків теперішнього і минулого… Про чудовому подію – першої історії кохання російського емігранта, живе в Берліні – Лева Ганіна.

Роман, дії якого охоплюють події шести днів, з невеликою кількістю персонажів, знаходить смислову глибину завдяки сильній пам’яті Лева Ганіна (і самого автора).

7. Пнин

З усіх романів Володимира Набокова, «Пнин» (менш відомий, ніж, наприклад, «Лоліта») є самим смішним.

“Пнин” – це “виклик Сервантесу” . Роман був написаний англійською мовою в США і видано книгою в 1957 році.

Читач, беручи в руки книгу «Пнин», познайомиться з Тимофієм Павловичем Пниным – професором-емігрантом з Росії. Головний герой книги – чудоковатий, безглуздий, зворушливий – такий собі Дон Кіхот, проживає в Вэйнделе – університетському містечку.

Поступово перед читачами він розкривається як багатогранна і складна особистість, у долі якого поєднались найрізноманітніші миті: трагічні, щасливі, чиє життя, подібно до життя будь-якої людини, утворює химерну суміш неймовірного чарівності і вічного смутку…