7. «Егмонт»(«Egmont»), op. 84
Історія відважного полководця Эгмонта була написана Йоганном Гете у 1788 році, але поставити за нею масштабну п’єсу вирішили тільки через 20 років.
Директор придворних театрів у Відні вирішив замовити музику у Бетховена, який закінчив її у 1810 році (через 2 роки після завершення П’ятої симфонії).
Сюжет трагедії оповідає про відважного героя, який знайшов у собі сміливість відкрито виступити проти інквізиції, яка у XVIII столітті спалювала людей без розбору.
На жаль, в цій трагедії один у полі не воїн: Эгмонта посадили у в’язницю і згодом стратили. На цьому моменті музика набуває похоронні ноти і стає сумною.
6. Соната для фортепіано №23, op. 57, «Апасіоната»
Одну зі своїх найвідоміших сонат композитор почав писати в 1803 році, а закінчив у 1805-1806 роках, присвятивши її графу Францу Брунсвіку.
Твір було дуже популярно в СРСР, так як його високо оцінив Володимир Ілліч Ленін. Максим Горький у своєму нарисі писав, як «вождь» слухав «Апасіоната» у квартирі правозахисниці Катерини Пєшкова: «Я не знаю твору краще і готовий слухати його кожен день», – сказав тоді Ленін.