Види мислення

В доісторичні часи мислення невіддільне від практичної діяльності. Чоловік отримував перші знання про предмети, коли з ними працював: ліпив, майстрував, зраджував. Цей тип мислення психологи називають наочно-дійовим.

Наступною стадією розвитку стало наочно-образне мислення. Воно має справу з уявленнями: людина змінює ситуацію не насправді, а лише в уяві.

Останнім з’явилося словесно-логічне мислення – здатність мислити абстрактними поняттями, які виражені в словах.

Отже, мислення класифікується наступним чином:

• Наочно-дієве – маніпулює предметною сферою (мається у дітей з народження до 1,5 років);
• Конкретно-предметне – завдання вирішуються з допомогою реального існуючого об’єкта (від 1,5 до 7 років)
• Наочно-образне – здійснюється при безпосередньому сприйнятті навколишньої дійсності, образи подаються до короткочасної і оперативної пам’яті (від 3 до 7 років).
• Абстрактно-логічне – мислення абстракціями, тобто категоріями, яких немає в природі (формується після 7 років). Цікавий факт, що у тварин немає абстрактного мислення.