Важкі роки

У зв’язку з тим, що батько перестав висилати синові гроші, Микола опинився в крайній нужді. Він часто голодував, і нерідко йому було просто ніде ночувати. Якийсь час він жив на вулиці, тягнучи жалюгідне існування.

Якось проходив повз нього жебрак зглянувся над ним, і відвів його в одну з нетрів, де він міг хоч би мати дах над головою.

Ці роки стануть найважчими в біографії Некрасова, хоч вони і загартували його юнацький характер.

Літературна діяльність

Через кілька років, Некрасову вдалося пристосуватися до умов в яких він жив. Незабаром він почав писати невеликі статті та друкуватися в різних виданнях. Крім цього, він періодично давав уроки, завдяки чому мав додатковий дохід.

Микола Олексійович з головою поринув у літературу, читаючи твори російських і зарубіжних авторів. Після цього він став відточувати свою майстерність у написанні віршів та водевілів, а також наполегливо працювати над прозою.

В результаті він заробив ту суму грошей, яка була необхідна для публікації його першої збірки віршів «Мрії і звуки» (1840 р.).

Цікавий факт, що Некрасова сильно засмучувала критика на адресу його творів, так як за вдачею він був дуже емоційною людиною.

Після того, як один з найавторитетніших критиків того часу – Віссаріон Бєлінський, негативно відгукнувся про збірку «Мрії і звуки», Некрасов скупив більшу частину тиражу своєї книги і знищив її.

Щось подібне до нього зробив Микола Гоголь, який скупив і спалив «Ганца Кюхельгартена».

Однак, незважаючи на критику, Микола Некрасов не опустив рук, а навпаки продовжив працювати над собою. Незабаром він почав співпрацювати з відомим петербурзьким видавництвом «Вітчизняні записки».

З кожним роком його роботи ставали все краще, і досить скоро між Некрасовим і Бєлінським розвинулися теплі і дружні відносини.

У цей період біографії Некрасова, його твори починають активно публікуватися і отримувати позитивні відгуки критиків, у тому числі й у самого Бєлінського.

У матеріальному становищі письменник також не відчував ніяких труднощів. У 1846 р. він разом з однодумцями придбав журнал «Современник», в якому пізніше почали друкуватися багато літератори: Тургенєв, Достоєвський і т. д.

У зв’язку з тим, що видання перебувала під царською цензурою, більша частина творів носила пригодницький характер, проте це жодним чином не впливало на популярність журналу.

У середині 50-х років, в біографії Некрасова відбувається серйозна неприємність. Він захворює горловий хворобою, в результаті чого йому доводиться виїхати лікуватися до Італії.

Пробувши там деякий час, він пішов на поправку і знову повернувся на батьківщину. Тим часом його твори стали вважатися одними з кращих, а серед його вірних друзів і помічників виявилися Чернишевський і Добролюбов.

У 1866 р. «Сучасник» був закритий, внаслідок чого Некрасову довелося шукати нові шляхи для продовження своєї діяльності.

Незабаром він орендував видання «Вітчизняні записки», у якому почала успішно публікувати власні роботи, а також співпрацювати з іншими літераторами.

Найбільш відомою працею в біографії є поема Некрасова «Кому на Русі жити добре», яка була закінчена в 1876 р.

У ній розповідалося про подорож 7 простих мужиків, які шукають щасливого людини.

Після неї з-під пера поета виходить безліч віршів, мають позитивні відгуки, як у критиків, так і у простого читача.