Микола Некрасов є відомим російським поетом, письменником і публіцистом. Його твори стали класикою російської літератури. Він був одним з перших поетів, хто почав приділяти велику увагу селянського життя.

З цієї біографії ви зрозумієте, чому прості люди так приваблювали видатного письменника.

Отже, перед вами біографія Миколи Некрасова.

Біографія Некрасова

Микола Олексійович Некрасов народився 28 листопада 1821 р. в Немирові Подільської губернії Російської імперії. У нього було 13 братів і сестер, 10 з яких померли ще в дитинстві.

Батько Некрасова, Олексій Сергійович, був деспотичним і суворим людиною. Працюючи исправников (главою поліції), йому нерідко доводилося силою вибивати недоїмки у селян.

Дитинство і юність

Батько часто брав з собою маленького Колю, коли працював в роз’їздах. В результаті таких вимушених відряджень майбутній письменник був мимовільним свідком багатьох жахливих картин.

Він нерідко бачив, як селян, неспроможних сплатити податки, забивали до смерті, а їх родичі зазнавали всіляких людських приниженням.

Крім цього батько неодноразово влаштовував оргії з кріпаками дівчатами, яким доводилося підкорятися своєму господареві.

Однією з таких коханок і стала мати Некрасова, терпів жорстоке поводження з боку справника.

Всі ці події відбилися на біографії Некрасова і вплинули на становлення його особистості.

Освіта

В 11-річному віці Микола почав вчитися в Ярославській гімназії. У нього була не дуже хороша успішність із-за того, що він весь вільний час писав сатиричні віршики.

Провчившись у гімназії 5 років, він закінчив її в 1837 р., в рік, коли трагічно загинув Олександр Пушкін. Оскільки батько хотів зробити із сина військового, у 1838 р. він влаштував його в Костянтинівське артилерійське училище, яке перебуває в Петербурзі.

Однак військова справа не дуже цікавило майбутнього письменника, внаслідок чого він вирішив вступити до Петербурзького університету.

Таке рішення призвело батька в лють. Він пригрозив синові припинити матеріальну підтримку, якщо той надійде в університет.

Цікаво, що Некрасова це анітрохи не злякало, у результаті чого він почав активно готуватися до здачі іспитів. Але здати їх йому не вдалося, тому він став вільним слухачем на філологічному факультеті.

Важкі роки

У зв’язку з тим, що батько перестав висилати синові гроші, Микола опинився в крайній нужді. Він часто голодував, і нерідко йому було просто ніде ночувати. Якийсь час він жив на вулиці, тягнучи жалюгідне існування.

Якось проходив повз нього жебрак зглянувся над ним, і відвів його в одну з нетрів, де він міг хоч би мати дах над головою.

Ці роки стануть найважчими в біографії Некрасова, хоч вони і загартували його юнацький характер.

Літературна діяльність

Через кілька років, Некрасову вдалося пристосуватися до умов в яких він жив. Незабаром він почав писати невеликі статті та друкуватися в різних виданнях. Крім цього, він періодично давав уроки, завдяки чому мав додатковий дохід.

Микола Олексійович з головою поринув у літературу, читаючи твори російських і зарубіжних авторів. Після цього він став відточувати свою майстерність у написанні віршів та водевілів, а також наполегливо працювати над прозою.

В результаті він заробив ту суму грошей, яка була необхідна для публікації його першої збірки віршів «Мрії і звуки» (1840 р.).

Цікавий факт, що Некрасова сильно засмучувала критика на адресу його творів, так як за вдачею він був дуже емоційною людиною.

Після того, як один з найавторитетніших критиків того часу – Віссаріон Бєлінський, негативно відгукнувся про збірку «Мрії і звуки», Некрасов скупив більшу частину тиражу своєї книги і знищив її.

Щось подібне до нього зробив Микола Гоголь, який скупив і спалив «Ганца Кюхельгартена».

Однак, незважаючи на критику, Микола Некрасов не опустив рук, а навпаки продовжив працювати над собою. Незабаром він почав співпрацювати з відомим петербурзьким видавництвом «Вітчизняні записки».

З кожним роком його роботи ставали все краще, і досить скоро між Некрасовим і Бєлінським розвинулися теплі і дружні відносини.

У цей період біографії Некрасова, його твори починають активно публікуватися і отримувати позитивні відгуки критиків, у тому числі й у самого Бєлінського.

У матеріальному становищі письменник також не відчував ніяких труднощів. У 1846 р. він разом з однодумцями придбав журнал «Современник», в якому пізніше почали друкуватися багато літератори: Тургенєв, Достоєвський і т. д.

У зв’язку з тим, що видання перебувала під царською цензурою, більша частина творів носила пригодницький характер, проте це жодним чином не впливало на популярність журналу.

У середині 50-х років, в біографії Некрасова відбувається серйозна неприємність. Він захворює горловий хворобою, в результаті чого йому доводиться виїхати лікуватися до Італії.

Пробувши там деякий час, він пішов на поправку і знову повернувся на батьківщину. Тим часом його твори стали вважатися одними з кращих, а серед його вірних друзів і помічників виявилися Чернишевський і Добролюбов.

У 1866 р. «Сучасник» був закритий, внаслідок чого Некрасову довелося шукати нові шляхи для продовження своєї діяльності.

Незабаром він орендував видання «Вітчизняні записки», у якому почала успішно публікувати власні роботи, а також співпрацювати з іншими літераторами.

Найбільш відомою працею в біографії є поема Некрасова «Кому на Русі жити добре», яка була закінчена в 1876 р.

У ній розповідалося про подорож 7 простих мужиків, які шукають щасливого людини.

Після неї з-під пера поета виходить безліч віршів, мають позитивні відгуки, як у критиків, так і у простого читача.

Любов у житті поета

У біографії Некрасова було 3 жінки, які різнилися між собою і за характером, і за соціальним станом.

Першим коханням була Авдотья Панаєва, яку Некрасов вперше побачив у 1842 р. Незабаром у них почався бурхливий роман, в результаті чого вони почали жити разом.

І хоча вони не були офіційно розписані, їм вдалося прожити разом більше 15 років. Авдотья була грамотною і красивою жінкою.

Цікавий факт, що в неї був закоханий Федір Достоєвський, який, проте, так і не зміг добитися взаємності.

Наступною дівчиною Некрасова стала француженка Селіна Лефрен, що відрізнялася легким характером і простотою.

Їх близькі стосунки розвивалися протягом декількох років, проте до одруження справа так і не дійшла.

Третьою і останньою жінкою в біографії Некрасова стала Текля Вікторова.

Все своє життя вона прожила в селі, і була дуже простим і добродушною людиною.

Незважаючи на те, що вона мала мізерне освіта, Микола Олексійович закохався в неї до нестями.

Пара обвінчалася за півроку до смерті поета, так і не зумівши повною мірою насолодитися подружнім життям.

Смерть

В 1875 р. у Некрасова виявили рак кишечника. Хвороба спричиняла багато страждань, які не давали йому повноцінно займатися письменницькою діяльністю.

Однак після того як йому почали приходити листи від відданих читачів, він підбадьорився і знову взявся за перо.

Хворіє Некрасов продовжує працювати в ліжку

В останні роки життя йому вдалося написати сатиричну поему «Сучасники», а також скласти ряд віршів «Останні пісні».

Микола Олексійович Некрасов помер 27 грудня 1877 р. у віці 56 років. Незважаючи на сильні грудневі морози, попрощатися з російським поетом прийшли тисячі людей.