Внутрішня і зовнішня політика

Не можна однозначно відповісти, якою була внутрішня політика Микити Хрущова. Плюси і мінуси того часу були в багатьох сферах держави. Так, до 1958 року суттєво піднявся сільське господарство СРСР.

Але події та рішення керівника країни далі істотно погіршили становище цієї галузі в країні і селян в цілому.

Так, застосовувалися методи адміністративного регулювання, які сковували діяльність сільського господарства, а також було накладено заборону, хоч і часткову, на утримання худоби, що призвело до суттєвого скорочення поголів’я.

Варто знати! Негативні наслідки принесло рішення масового вирощування кукурудзи, з-за чого в країні стався продовольча криза. А невдалі економічні реформи суттєво знизили фінансовий стан простих громадян.

Варто відзначити і відбулися досягнення при Хрущові. Насамперед, це розвиток космічної галузі, науки і в особливості хімічної промисловості.

Було відкрито велику кількість НДІ, а також освоєно величезна кількість земель для ведення на них сільськогосподарської діяльності.

Проте в цілому ті цілі, які ставив перед собою цей правитель СРСР, не були досягнуті як в економіці, так і в плані побудови нового комуністичного суспільства.

Основний сенс, який переслідувала первісна зовнішня політика Хрущова, полягав у зниженні рівня світової напруженості. У період правління Микити Сергійовича були покращені відносини з країнами Заходу.

Радянське керівництво стверджувало, що не потрібно створювати конфлікт між двома типами політичних систем. Але з-за імпульсивного характеру Микити Сергійовича розгорівся Карибська криза, коли на острові Куба були розміщені ядерні ракети СРСР.

У цей період світ перебував на грані нової світової війни. Проте результатом цього став висновок не тільки ракет Радянського Союзу з Куби, але і американських з Туреччини.

Правління Микити Сергійовича ознаменувало появу більшої свободи у громадян:

• створювалися театри,
• друкувалися нові журнали,
• розвивалося мистецтво,
• проводилися виставки.

Подібні зміни торкнулися багато частині житті країни, і навіть почалася реабілітація політичних в’язнів.

Але при цьому тиск на церкву істотно зросла.

До того ж проводилося безліч хоч і не масові, але арештів, коли в тюрми саджали за антирадянську діяльність.

З-за політики, яку проводив уряд Микити Хрущова, коротко описати яку можна як посередню, в 1964 році відбулося стрімке відсторонення його від влади.

Формулювання була підібрана нейтральна «за станом здоров’я». Залишок своїх днів колишній керівник СРСР прожив в якості привілейованого пенсіонера і помер в 1971 році.

У період правління Микити Сергійовича почалася підготовка до впровадження планової економіки – «косигінська реформа».

Негативним моментом для нього стала відмова від розробленої в академії наук СРСР системи, при якій управління економікою було централізовано і комп’ютеризовано. До того ж був зроблений істотний розворот економіки до споживання.

Починаючи з 1958 року проводилася політика сільського господарства, метою якої було скорочення підсобних господарств, а вже через рік введено заборону жителям міста, а також селищ мати у власності худобу.

До того ж його держава почала викуповувати його у колгоспників, що призвело до масового забою худоби і зниження поголів’я.

На початку 60-х років почався розподіл обкомів на дві категорії – промислові або сільські.

Але після приходу до влади Леоніда Брежнєва цю реформу скасували.