Цькування

Коли ж Зощенка захотів опублікувати другу частину цього твору, він зіткнувся з репресіями. В його адресу була спрямована жорстка критика з боку партійних діячів і видавництв.

Повість Зощенка розкритикував і сам Йосип Сталін, внаслідок чого літератор почав зазнавати ще більшою цькуванню.

Незабаром його назвали боягузом, звинувативши в тому, що він нібито побоявся піти на фронт, хоча насправді все було якраз навпаки. В цей же час подібним чином таврували і Анну Ахматову.

Опинившись під забороною, Михайло Зощенко почав займатися перекладацькою діяльністю, щоб заробити хоч якісь гроші. Після смерті вождя народів, його знову прийняли до спілки письменників, але тільки в якості перекладача.

В майбутньому він буде ще неодноразово піддаватися різного роду утисків. Зощенко часто публічно заявляв про те, що ніколи не був зрадником і ворогом народу.

Ці та інші заяви приводили до чергової хвилі критики на його адресу з боку чинної влади і колег по цеху.