Твори Зощенка

Найпопулярнішими розповідями Зощенка були «Біда», «Аристократка», «Баня» і «Історія хвороби». Читачі були в захваті від того наскільки просто читалися його твори, наповнене глибоким змістом і гумором.

Максим Горький, головний пролетарський письменник, також не залишився в стороні, висловивши на адресу Зощенка безліч похвал.

У своїх оповіданнях Михайло Михайлович часто уявляв малоосвіченого героя, робить все можливе, щоб зрівнятися з суспільством. В результаті цього герої Зощенка потрапляють в різні курйозні ситуації.

Також письменник любив вести розповідь від свого імені. Пізніше критики скажуть про те, що Зощенко ввів в обіг нову внелитературную мова, що стала зрозумілою для читача.

У 1930-х роках у творчій біографії прозаїка настає переломний момент. Його, а також деяких інших літераторів, відправляють в поїздку по Беломорканалу.

Таким чином, влада розраховувала на те, що письменники у фарбах опишуть перевиховання «ворогів народу» в «правильних» радянських громадян.

Однак після того, як Михайло Зощенко побачив всі жахи, що відбуваються в таборах, він відчув справжній шок. В результаті, в 1934 р. з-під його пера вийшла повість «Історія одного життя», в якій він поділився з читачами своїми сумними спогадами.

Даний твір докорінно відрізнялася від його попередніх робіт. В цей час він знаходився у глибокій депресії.

У наступні роки Зощенко написав кілька цікавих повістей в яких приділялася увага людських відносин і психології.

У 1935 р. він опублікував збірку оповідань «Блакитна книга». При цьому варто зауважити, що його твори, написані після поїздки по Беломорканалу, були надзвичайно цікаві простому читачеві.

Однак у партійній пресі Зощенка піддався жорсткій критиці. Це призвело до того, що його книги були заборонені і перестали друкуватися.

Перебуваючи під сильним тиском з боку влади, Зощенко почав писати дитячі оповідання, які подобалися не тільки дітям, але і дорослим.

Паралельно з цим він трудиться над книгою, яку вважав головною працею у своїй біографії. Пізніше вона отримає назву «Перед сходом сонця».

Зощенко продовжував працювати над нею навіть під час Другої світової війни. Цікаво, що він черговий раз хотів вступити до лав Червоної Армії, однак був визнаний непридатним до військової служби.

Тоді письменник вступив в групу протипожежної оборони і разом з сином сидів на дахах будинків, оберігаючи їх від запалювальних сумішей.

Незабаром Зощенка евакуювали в Казахстан. Там він написав сценарії до фільмів «Опале листя» і «Солдатське щастя». У 1943 р. Михайло Зощенко повернувся в Москву і влаштувався на роботу в журнал «Крокодил».

У тому ж році він представив першу частину свого нового праці «Перед сходом сонця», що викликав інтерес у науковому середовищі. У ньому він спробував науково довести перемогу над депресією.

У цій книзі Зощенка представив безліч фрагментів зі своєї біографії. Таким чином, письменник намагався допомогти читачам позбутися гнітючих душевних переживань.