Бокс

Спортивна біографія Майка Тайсона почалася в 15-річному віці. В аматорському боксі він здобував перемоги майже у всіх боях.

У 1982 р. боксер виступив в юніорських Олімпійських іграх. Цікаво, що свого першого суперника Майк нокаутував всього за 8 секунд. Втім, всі інші поєдинки також завершувалися в початкових раундах.

І хоча Тайсон періодично програвав деякі бої, він показував чудову форму і красивий бокс.

Вже тоді спортсмену вдавалося наводити на своїх опонентів страх, надаючи на них потужний психологічний тиск. Він мав дуже сильним ударом і витривалістю.

Під час бою Майк застосовував стиль пік-а-бу, що дозволяє успішно боксувати навіть з длиннорукими суперниками.

Невдовзі 18-річний боксер опинився у списку претендентів на місце в олімпійській збірній США. Тайсон робив все можливе, щоб показати високий рівень і потрапити на змагання.

Хлопець продовжував перемагати на рингу, і як наслідок зміг виграти «Золоті рукавички» у важкій вазі. Для потрапляння на Олімпіаду Майку залишалося перемогти тільки Генрі Тиллмана, однак у поєдинку з ним він зазнав поразки.

Тренер Тайсона підтримав свого підопічного і всерйоз зайнявся його підготовкою до професійної кар’єри.

У 1985 р. у 19-річного боксера відбувся перший поєдинок на професійному рівні. Він зустрівся з Гектором Мерседесом, перемігши його вже в першому раунді.

В тому році Майк провів ще 14 боїв, перемігши всіх опонентів нокаутами.

Цікаво, що спортсмен виходив на ринг без музики, босий і завжди в чорних трусах. Він стверджував, що в такому вигляді він відчував себе гладіатором.

Наприкінці 1985 р. у біографії Майка Тайсона сталося нещастя – від запалення легенів помер його тренер Кас д’амато. Для хлопця смерть наставника стала справжнім ударом.

Після цього новим тренером Тайсона став Кевін Руні. Він продовжував здобувати впевнені перемоги, посилаючи в нокаути майже всіх своїх супротивників.

Восени 1986 р. в кар’єрі Майка відбувся перший чемпіонський бій проти чемпіона світу за версією WBC» Тревора Бербіка. В результаті, молодому спортсмену вистачило всього 2-х раундів, щоб нокаутувати Бербіка.

Після цього Тайсон став володарем другого чемпіонського пояса, здобувши перемогу над Джеймсом Смітом. Через кілька місяців він зустрівся з непереможеним Тоні Таккером.

Майк переміг Таккера, ставши абсолютним чемпіоном світу в суперважкій вазі.

В той момент біографії боксера почали називати «Залізним Майком». Він був у зеніті слави, перебуваючи у фантастичній формі.

У 1988 р. Тайсон звільнив весь тренерський штаб, включаючи Кевіна Руні. Його почали все частіше помічати в питних закладах в нетверезому вигляді.

В результаті, через кілька років спортсмен програв Джеймсу Дугласу. Варто зауважити, що після цього поєдинку йому довелося лягти в лікарню.

У 1995 р. Майк повернувся у великий бокс. Як і раніше йому вдавалося досить легко перемагати своїх опонентів. При цьому експерти зауважували, що він був вже куди менш витривалий.

У наступні роки Тайсон виявився сильнішим Френка Бруно і Брюса Селдона. В результаті, йому вдалося стати триразовим чемпіоном світу. До речі, бій з Селдоном приніс йому $25 млн.

У 1996 р. відбувся легендарний поєдинок між «Залізним Майком» і Евандером Холіфілдом. Явним фаворитом зустрічі вважався Тайсон. Однак йому не вдалося витримати серію ударів в 11 раунді, внаслідок чого переможцем зустрічі став Холіфілд.

Через кілька місяців відбувся матч-реванш, де Майк Тайсон також вважався фаворитом. На той момент, цей поєдинок був визнаний найдорожчим в історії боксу. Цікавий факт, що всі 16 000 квитків були розкуплені за одну добу.

Бійці почали проявляти активність з перших раундів. Холіфілд неодноразово порушував правила, наносячи «випадкові» удари головою. Коли він в черговий раз вдарив головою по потилиці Майка, той в припадку гніву відкусив йому частину вуха.

Тайсон і Холіфілд

У відповідь Евандер завдав удар лобом в брову Тайсона. Після цього почалася бійка. У кінцевому рахунку Майка дискваліфікували, дозволивши йому боксувати тільки наприкінці 1998 р.

Після цього спортивна кар’єра боксера пішла на спад. Він рідко тренувався і погоджувався брати участь тільки в дорогих боях.

Тайсон продовжував перемагати, вибираючи собі в суперники несильних боксерів.

У 2000 р. «Залізний Майк» зустрівся з поляком Анджеєм Голотою, відправивши того в нокдаун вже в першому раунді. Після другого раунду Голота відмовився продовжувати поєдинок, буквально втікши з рингу.

Варто зауважити, що незабаром з’ясувалося, що в крові Тайсона були присутні сліди марихуани, внаслідок чого бій був визнаний недійсним.

У 2002 р. була організована зустріч між Майком Тайсоном і Ленноксом Льюїсом. Вона стала найдорожчою в історії боксу, зібравши понад $106 млн.

Тайсон був у поганій формі, внаслідок чого йому рідко вдавалося проводити успішні удари. У п’ятому раунді він вже майже не захищався, а у восьмому опинився в нокдауні. В результаті Льюїс здобув впевнену перемогу.

У 2005 р. Майк вийшов на ринг проти маловідомого Кевіна Макбрайда. На подив усіх, вже в середині бою Тайсон виглядав пасивно і втомлено.

По закінченні 6 раунду чемпіон сів на настил сказавши, що не буде продовжувати зустріч. Після цієї поразки, Тайсон оголосив про відхід з боксу.