Викриття Атаки Мерців

Останнім часом все більше «нових істориків» стверджують, що Атака Мерців багато в чому є чи не вигадкою. Зрозуміло, всі подібні подвиги часом окружаются ореолом слави, а незручні моменти поступово стираються з пам’яті. Але навряд чи це можна вважати приводом для пошуків супротивників героїчного подвигу російських солдатів.

1. Вся справа в лапках. Це головний аргумент, який наводять «викривачі» атаки мерців. Справа в тому, що першим цей термін вжив військовий інженер С. А. Хмельков у 1939 р. у роботі «Боротьба за Осовець». Там слово «мерці» взято в лапки, що цілком зрозуміло. Але чи можна вважати вислів «атака мерців» буквальним? Зрозуміло, немає, тому образність цього словосполучення лише підкреслює страхітливе становище захисників Осовца на момент газової контратаки. Отже, єхидні зауваження з приводу того, що нібито «вся справа в лапках», ні на грам не зменшують приголомшливий подвиг мужності захисників фортеці Осовець.
2. Росіян було більше. Другий аргумент, який довелося зустріти автору даної статті. Він зводиться до того, що за офіційними даними німців було 7 тисяч, а російських – 60 або 70; і це, нібито, не зовсім вірно, так як неправдоподібно. Однак при таких «викриття» Атаки Мерців ніхто не уточнює, скільки ж насправді було росіян, якщо не 60. По суті, це-то і аргументом не можна вважати.
3. Німці просто не знали. Це твердження взагалі комічно по своїй суті. Його прихильники стверджують, що німецькі солдати були впевнені, що після газової атаки всі вимруть. Однак багато з них не тільки вижили, але і з спотвореними обличчями в опіках і ранах пішли в бій. Тобто німці просто не знали, що їх можуть контратакувати. У прихильників даної позиції хочеться запитати: і що? Якщо психологічний ефект російських солдатів, уражених хлором і йдуть вперед з багнетами був настільки великий, що німці в жаху тікати, чи означає це, що подвиг не такий вже великий? Війна – це мистецтво можливого, і якщо один лише психологічний ефект сприяв втечі ворога, тим вирізнені подвиг, мужність та рішучість переможця, не побоявся після важких втрат піти в штикову атаку проти багатотисячного війська. А говорити «якби» після бою – безглуздо і безглуздо.