У цьому оповіданні Теффі описує ностальгію, яку випробувала на собі. Вона наводить у приклад багатьох іммігрантів, що втекли від «більшовицької» смерті, але зустріли за кордоном іншу – моральну. Можна було б налагодити життя, але опускаються руки.

Наводиться приклад стара нянька, яка потрапила в європейську країну. Тут усе чуже, ніхто її не розуміє. Суцільна туга.

У підсумку всі іммігранти живуть надією, що через два місяці не стане більшовизму. Вони всі чекають хороших звісток…

Розповідь вчить прийняти цю ностальгію, жити з нею, але добре б щось зробити, щоб від неї позбутися.

Можете використовувати цей текст для читацького щоденника