У творі «День опричника» йде опис буденного буднього дня Андрія Комяги, який розпочався близько восьмої ранку і закінчився пізно вночі. У опричника багато доручень: треба спалити маєток, а господаря повісити на ворота, прийняти репертуар блазнів, публічно покарати вигадника, допускає заколот і за велінням цариці навідатися до Тобольська до ведунье. До всього перерахованого потрібно швидко їхати в Оренбург втихомирювати митників.
У головного героя безліч турбот, голову вже обсипала сивина, однак поки існує братство опричників, він не падає духом і вірить в успіх. Саме братство, укріплене оргіями і є опорою для держави, яка пережила часи Сірої смути. Після того як воно огородилось від зовнішнього світу і правити став Микола Платонович.
Читачі Сорокіна вже звикли до неймовірним бравадам в раніше написаних творах. Повною несподіванкою виявляється для читачів щось нове, з відсутністю будь-якого філософського сенсу. Гумористична державна дистонія з написаними кирилицею розумними висловлюваннями, прив’язаними до машин головами собак і квитками на літак за ціною в 12 рублів. Однак, варто придивитися і стає зрозуміло, що кардинальних змін немає. Автор продовжує свій постмодерністський стиль, що паразитує в російській літературі.
На відміну від попередніх оповідань, тут клонується не класика 19 століття, а зовсім нове фантастичне чтиво Акуніна і Кірсанова. Сорокін перейняв у них не властивий собі метод висміювати відомих діячів – сучасників, грайливо ховаючи їх за ледь помітними літературними масками.
Реалізм даного твору, в поданні публіці нещирої життя. У сукупності з правдивими, щирими словами, думками про святий, праведний і чистої Русі йде опис хабарів, тортур, вбивств і вічної ворожнечі кланів, які перебувають при владі. Незважаючи на це, дволика країна не викликає протиріч у героїв, вони ставляться до цього з подвійним мисленням. Вінцем нещирої життя народу виявилися дії опричників, які проводять час в басейні і безупинно упоминающих боже ім’я в бесідах. Ідолом двоїстого ставлення до життя, є Государиня, яка живе розпусну і публічним життям, властивих тваринам. Однак це не заважає головному герою любити і ненавидіти її Величність.
Майбутня життя Росії кошмарна, ця країна переповнена рабами і повелителями, останні тримаються кількома кланами і враждуя один з одним тягнуть все, чим багата країна, хто більше вхопить. Зверхність держави є лише на словах, адже читаючи між рядків, зрозуміло, що Росія всього лише постачальник сировини для Китайської промисловості і ринок для продажу китайського товару. Поки російський народ перегризає один одному глотки, китайський народ встигає заселяти землю. А командує всім цим парадом сам Микола Платонович.
Розповідь вчить тому, що маленьке братерство не в змозі навести порядок в державі. Поки в одному місці відновлює правосуддя, в іншому відбувається мародерство і заселяється земля чужинцями.
Можете використовувати цей текст для читацького щоденника
