Про боротьбу з печенігами

Городяни Бєлгорода, який тримали в облозі печеніги, вирішили здатися, так як вже нічого було їсти. На зборах мудрі старці пропонують розіграти перед ворогами спектакль про дивне перетворення води в колодязях у страву. Спектакль вдався на славу, уражені побаченим, вороги відступають. Білгород врятований.

Про розправи з волхвами

Волхви ходили по Русі, обманювали і грабували народ. Своєю підступністю і злочинницькими витівками, вони розорили незліченну кількість людей, чимало люду загинуло від їх рук, і ще б загинули, якби не було на ту пору в князя Київського мудрого воєводи на ім’я Ян Вышатич. Він вчинив розправу над волхвами, звільнив людей від страшної напасті.

Про осліплення князя міста Теребоволь, Василько Ростиславичі

Для встановлення миру між землями Русі, в місті Любеч проходить збори князів руських. Тут були і онуки Ярослава Мудрого, такі як: Святополк Ізяславич, Володимир Мономах, Давид Ігоревич, сини Святослава Давид і Олег, і правнук Василько Ростиславич. Домовившись про об’єднання і єдності своїх уділів, правителі дають клятву не затівати війни один з одним і роз’їжджаються по своїх володіннях.

Святополк і Давид прибувають на землю київську. Давид піддавшись чиїмось поганому впливу, налаштовує Святополка проти Василька Ростиславича, князя теребовольского. Наказом царя київського, Василько був позбавлений зору. Володимир Мономах, дізнавшись про це, висловлює своє невдоволення, він обурений настільки лиходейским вчинком по відношенню братів один до одного. Володимир послав князів дізнатися про те, що трапилося, прибувши в Київ, вони почули виправдання Святополка, він стверджував, що його провини в цієї страшної розправи немає, у всьому винен Давид Ігоревич. Брати мирно розходяться, а Давида виганяють з його земель, залишаючи право керувати Дорогобужем, де незабаром він і помер. Василько Ростиславич знову приступає до своїх обов’язків керівним у місті Теребовль.