Велике твір людства, що вийшло з-під пера легендарного літописця тих часів Преподобного Нестора, є цінним джерелом інформації для сучасників.

Слов’яни

У часи Ноя, його діти Хам, Сим і Яфет після загибелі батька, вирішують поділити Землю. Північною і Західною частиною став правити Яфет, Південної частина дісталася середньому братові Хаму, а на Сході влаштувався молодший Сим. Пізніше, коли Господь розізлився і зруйнував вежу Вавилона, весь людський люд розсипався по всій Землі. Утворилися різні народності, однією з них були слов’яни, що заселили територію Яфета. Потім вони перекочували до берегів Дунаю, а після розселилися поблизу Дніпра. В залежності від місця проживання слов’ян, їх прозвали деревлянами, це ті, хто проживав в лісах, і полянами, відповідно жили в полі. Нестор описав характери і тих, і інших народів. Поляни були скромними і спокійними жителями, а деревляне жорстокими й безжальними розбійниками.