У старому дерев’яному будинку проводять літні дні не тільки люди. Один з головних мешканців – чорний кіт Степан, у якого сталася велика неприємність: з Москви привезли таксу Фунтика. Коту дуже не подобається присутність собаки. Це змушує його міняти свої звички і ходити з побоюванням, виглядаючи, чи немає де такси.
Одного разу Степану пощастило. Він побачив, що Фунтик потягнув з миски для курей розмоклу скоринку хліба. Півень по кличці Горлач дуже розсердився і клюнув собаку в спину. Такса кинула кірку, забилася під ганок, де і просиділа залишок дня.
Не поступалася півню і зла чорна курка, яка билася і могла кудкудакати на даху по кілька годин. Ще одним цікавим мешканцем старого будинку була зелена жаба. Під час дощу вона сідала під водостічну трубу, з якої їй на голову лилася вода, і довго не йшла. Іноді жаба приходила в дім і годинами спостерігав за вогнем гасової лампи. Напевно, його відображення у склі було схоже на дорогоцінні камені.
Крім тварин, у будинку є й неживі мешканці. Наприклад, розмальовані веселі ходики, на які бурчить такса Фунтик. На горищі складено багато старих речей, і люди час від часу знаходять в них що-небудь цікаве: гарне віяло, старовинну книгу з гравюрами, перекладні картинки. Цікавою знахідкою стала дерев’яна музична шкатулка, зроблена, як свідчив напис на ній, майстром Гальвестон. На жаль, скринька не грала, але мешканці багато думали про цього майстра, про те, яким він був, і їм здавалося, що майстер теж живе під дахом дерев’яного будинку. Раптово восени скринька заграла шотландську мелодію, але більше з тих пір ніколи не грала.
Крім тих тварин і речей, про які повідав оповідач, були в домі, й інші, не менш цікаві: їжачок і качка, дзвіночок і барометр. Можливо, про них буде написано наступного разу, а поки автор буде радий, якщо читачеві сподобалися герої цього оповідання.
Основна думка розповіді – як навчитися бачити красиве та цікаве у, здавалося б, простих і буденних речах, що нас оточують. Автор також хоче показати, як складний і цікавий світ природи, варто тільки придивитися уважно. Важливо тільки не бути байдужим.
Можете використовувати цей текст для читацького щоденника
