Зустрілися якось три подруги, які живуть по сусідству, біля колодязя і зайшов у них розмова про їх синів. У кожної з них було по одному синові, і їм було що обговорити. Не дуже далеко сидів літній чоловік і став мимовільним слухачем їх розмови.

Перша жінка, поки набирала воду у відра, розповідала який сильний і спритний у неї хлопчик. Він може виконувати різні акробатичні трюки і дуже добре фізично розвинений.

Друга хвалилася своїм сином теж. Її дитина міг красиво співати, так що люди ледь зачувши його голос кидали справи і не могли відірватися від прослуховування його співу.

Слухала-слухала третя жінка своїх співрозмовниць, але сама промовчала. Нічого було їй сказати, лише промовила що її син – самий звичайний хлопчик і ніяких особливих талантів у нього не спостерігається.

Набрали води жінки і пішли у бік свого будинку. Дорога була далека і не проста. Дуже важкі відра від яких выворачивались руки і ломило спину. Коли підійшли до своєї вулиці три героїні оповідання, вибіг син першої жінки і став показувати все, на що він здатний – і колесом ходити і перекидатися. Другий хлопчик – син другої жінки побачивши свою матір заспівав красивим голосом. Здавалося пташиний спів померкло на його тлі.

І тільки третій син просто підійшов до своєї мами і не роблячи нічого, чим можна було б хвалитися, взяв важкі відра з рук матері і поніс їх у будинок. Побачивши все це, дідок, який чув весь розмова виніс свій вердикт, що лише одного сина він зараз бачив, а не трьох.

Оповідання “Сини” вчить того, що показати свою любов, свою повагу і допомогу старшому поколінню треба вміти не через якісь пусті вчинки, а справжнім ділом, що дійсно полегшить життя і виявиться корисним іншим. У такий напівжартівливій формі автор показав, що насправді є цінним у житті, а що має другорядне значення. Адже не в словах, не в піснях, а в цій справі проявляється справжнє обличчя людини.

Можете використовувати цей текст для читацького щоденника