В оповіданні Валентини Осєєвої «Бабка» описуються відносини в сім’ї, що складається з п’ятикласника Борьки, його батька, матері і бабусі по материнській лінії. Причому бабусею її ніхто не називав, зверталися до неї зневажливо – бабка.
З-за огрядності літньої жінки батько Борьки увесь час бурчав, що вона заповнила собою всю квартиру і що їй місце в інвалідному будинку. Дочка намагалася якось захистити матір від нападок чоловіка, але в цілому всі вважали бабку абсолютно зайвою людиною, зажившимся на цьому світі.
Спальним місцем для бабки служив скриня, спати на ньому було дуже незручно, і вона всю ніч тяжко ворочалася.
Щоранку бабка ставила для сплячих домочадців самовар, піднімала в школу Борьку, проводжала дочка з зятем на роботу і займалася господарством. Причому дочка весь час підкреслювала, щоб при приготуванні обіду не витрачалося багато продуктів, а то в родині занадто багато ротів.
Переробивши всі справи, бабка приступала до в’язання. Прибігла з школи Борька і вимагав обід, під час якого розповідав бабусі про своїх шкільних справах. Бабця ж, у свою чергу, наставляла його, щоб у старості він дбав про свою матір, адже старий, що малий, його потрібно поїти, годувати, лікувати і лагідно до нього ставитися.
Борька дав обіцянку, що ніколи мати не кине. Потім Борька давав своєї неграмотної бабусі уроки правопису, сердився, що вона ніяк не може запам’ятати, що у букви «ш» три палички, а не чотири.
Одного разу Борьку відвідав товариш. Він чемно привітався з бабусею, але Борька йому сказав, що зі старої старушенцией вітатися не обов’язково. Приятель був шокований, адже в його родині якраз бабуся і була головною, адже вона всіх виростила і виховала.
Слова товариша про шанобливе ставлення до старших запали в душу підлітка. Він став питати у батьків, чому про бабцю ніхто не дбає. На святах її, ошатно одягнену, картинно саджали в центрі столу, демонструючи гостям помилкові любов і турботу. Вона ж своїм рідним безперервно в’язала шкарпетки, рукавички, хустки.
Коли одного разу в травні Борька прийшов з школи, то побачив у кріслі померлу бабусю з вязаньем в руках. Бабусю поховали, розкрили її заповітну скриньку, там знаходилися для всіх подарунки.
Борька втік на цілий день з дому, а повернувся у забруднених глиною брюках.
Головна думка
Розповідь вчить дбайливо ставитися до своїх близьких, особливо старшому поколінню, піклуватися і підтримувати їх, обдаровувати увагою і любов’ю.
Можете використовувати цей текст для читацького щоденника
