У книзі розповідається про природу і тварин. У нічний час йшов сніг. Білі пластівці падали і зачіпали мокрі дерева. Гілки дерев згиналися через вагу снігу. Потім весь сніг застиг як цукрова вата. Ранок прилетіла синичка сіла на гілку. Вона спробувала зішкребти сніг. Оповідач відкрив вікно і закріпив кватирку лінійкою. Він розклав на підвіконня зерна від конопель. Зерен було 30. Останнє зерно впало назад у кімнату. За всіма діями стежила синиця і не вирішувалася підлетіти. Потім вона підлетіла і забрала зернятко.

Розколів ядро птах з’їла горішок і забрала друге зерно. Оповідач сидів за столом і працював. За цей час синиця тягала зерна. При цьому вона заглядала в кімнату. Синиця повільно підходила до лінійки. Наприкінці залишилося останнє зерно. Останнє зернятко лежало біля лінійки. Синичка присідала і насторожилася. Вона поглядала в кімнату і дивувалася відсутності снігу всередині. Після вона здивувалася, побачивши сонячне світло в кімнаті. Вперше маленька синиця усвідомила, ким є людина. Різними діями оповідач намагався пояснити маленькій синичке.

Автор хотів, щоб маленька синиця прилітала до нього під вікно кожен день за зерна. Дивлячись на птицю, оповідач міг спокійно попрацювати. А пташка не знає, що значить «працювати». Для людини «працювати» означає «допомагати іншим людям». Оповідач мав намір написати книгу для всіх людей. Книга повинна сприяти допомоги людини іншим людям. І кожна людина повинна робити щось хороше для інших.

Крім того оповідач хотів би допомагати не тільки людям, але і птахам і тваринам. Він залишав на підвіконні 30 зерен коноплі. А синиця так і не зрозуміла, що оповідач хоче їй допомогти. Вона прилітала кожен день в пошуках свіжих зерен. А автор працював і спостерігав за маленькою синицею.

Можете використовувати цей текст для читацького щоденника