Оповідання ведеться від імені хлопчика, який розповідає про свою школу та не простих відносинах між батьками. Так початок сюжету починається в школі, де вчителька Валентина Георгіївна задає дітям твір, про своєму щасливому дні на канікулах. І так сталося, що перед самим Новим Роком Батьки хлопчика сильно сваряться. Герой розповідає, що навіть не уявляє, що сталося і хто винен. У новорічну ніч його мама з татом роз’їхалися в різні сторони, а повернувшись під ранок не розмовляли. Хлопчик сильно переживає з цього приводу, йому навіть деколи хочеться, щоб вони просто посперечалися і пошуміли.

Йому навіть довелося пожертвувати і ковзанкою, і планетарієм, хлопчик сильно боявся, що батьки роз’їдуться в черговий раз. Він сподівався, що може це скоро пройде і вони знову почнуть розмовляти.

І ось минуло цілих п’ять днів зимових канікул, а як говорила вчителька, вони будуть не забываемыми і дуже щасливими, але щастя не було. Мама з татом досі не розмовляли, а хлопчикові доводилося весь час їх контролювати, хитрістю змушувати знаходитися в одній кімнаті.

Йому здалося, що батьки можуть просто на просто відвикнути розмовляти. І це було дійсно страшно. І головний герой вирішує, у що б то не стало помирити їх, нехай це буде не легко, але все ж. Він вирішує навести вдома генеральне прибирання, але батьки лише помітили, що він весь забруднитися. Тоді хлопчик вирішив встати рано вранці, незважаючи на те, що були канікули і зробити гімнастику, а тато лише погладив його по шиї.

Тоді хлопчик вирішив об’єднати батьків через спільне горе. За допомогою свого друга вони підлаштували ситуацію з пропажею, це дуже схвилювало маму з татом, але відчувши, що батьки були готові вже разом бігти і шукати його, він радісний побіг додому. Висновком цього твору служить, що навіть велику сварку і розбіжності може об’єднати спільне горе.

Можете використовувати цей текст для читацького щоденника