Жили на світі люди похилого віку, чоловік з дружиною, дітей у них не було. Коротали вони свої дні в повній самоті, навіть помічників у них не було. Одного разу старий поїхав у поле працювати, а стара заходилася млинці пекти. Напекла вона млинчиків цілу тарілку, і подумала, якби був у них дитина, відніс би зараз поїсти діду.

Раптом, виліз з бавовни маленький хлопчик. Назвався старухін сином і розповів, як з бавовни родився. Звали його Липунюшка. Зраділа баба, а синок зголосився віднести млинців батькові у поле. Засумнівалася стара в силі Липунюшки, а той з легкістю схопив вузлик і помчав у поле.

Прибіг Липунюшка в поле нагодував батюшку, розповів про те, як на світ з’явився. Старий зрадів, а синок проситься орати. Батько дозволив йому, сам сидить, снідає, а Липунюшка оре.

Їхав в ту пору повз пан. Подивився на полі, здивувався, старий сидить, а кінь сама оре. Підійшов він до старого, запитує, як це так. Він йому відповідає, що це не сама кінь оре, а його синок маленький. Пан підійшов до коня, здивувався на хлопчика, і знову пристав до діду, тільки тепер хлопця продати просить. Старий не погоджується, каже, що він єдина дитина, продавати не можна. Липунюшка йому на вушко шепоче, мовляв, продай, а я повернуся, втечу, не переживай. Батюшка послухав і продав сина за сотню рублів. Пан посадив маленького хлопчика в носовичок, склав акуратно, і в кишеню прибрав.

Пан радісний додому приїхав, каже дружині, що радість їй привіз. Пані не терпиться подивитися, що ж такого коханий чоловік їй привіз. Дістав пан хустку, в якому сидів Липунюшка, а того й слід прохолов. Хлопчик вже давно втік до батька з матір’ю.

Ця казка про доброту і працьовитість, у той же час у ній йдеться про людської користі, пан захотів потішити свою дружину іграшкою. Казка вчить бути відповідальною людиною, допомагати батькам і не заздрити чужому щастю. Погані наміри пана, виявилися покарані, від нього втік Липунюшка, та ще й грошей виручив.

Можете використовувати цей текст для читацького щоденника