Шиш Московський – шахрай і шахрай, головний герой оповідання. Весь час з ним трапляються якісь безглузді історії, після яких стан його стає все гірше і гірше.

Нічого не було у Шиша, а в його сусіда Купця був і двір з худобою і багатий будинок. Попросив Шиш у сусіда коня, щоб у ліс їхати за дровами. Поки збирав дрова, та в сани накладав, відірвав хвіст коня. Повернувши назад Купцеві коня, без хвоста, нарвався на гнів свого сусіда. Пригрозив судом Шишу. Поки їхали до судді, звалився головний герой з мосту і влучив прямо у візок. У возі їхали батько і син, і треба було Шишу впасти на батька так і зашибить його. Розсердився на нього другий пасажир підводи і повіз його в суд.

Дорога була далека і зупинилися вони на постоялому дворі переночувати. Але ніч не пройшла без пригод – і тут Шиш примудрився відзначитися. Під час сну так крутився, переживаючи про свою подальшу долю, що задавив хазяйського сина, який спав поруч з чоловіком. Ось і господарі двору вирішили везти Шиша в суд.

Приїхав нарешті мужик в суд. По дорозі встиг камінь сунути за пазуху, щоб якщо що оборонятися. Під час слухання піднявся шум, все навколо кричали і обурювалися. В цей момент і витягнув Шиш камінь, загорнутий у ганчірку. А суддя побачивши це, вирішив, що приготував йому герой хабар у вигляді золотого злитка. Сподіваючись отримати такий великий шматок золота, суддя виправдав Шиша. Після суду з’ясувалося всі непорозуміння, але діватися вже було нікуди і відпустили мужика.

Повернувся Шиш в село, прожив там ще недовго. Обдурив там якогось багатого полковника і втік.

Можете використовувати цей текст для читацького щоденника