Жили-були кращі друзі Воробей Воробеич і Йорж Ершович. І не заважало їм, що воробей не хотів йти в гості до ершу на глибину водяну щипати травичку, а йорж не хотів летіти до горобцю на дах крихтами ласувати. Взимку і влітку вони підтримували один одного, і радощі й горе ділили разом.

Але одного разу сталася між друзями велика сварка. Воробей Воробеич зловив великого черв’яка, і поніс його над річкою в своє гніздо. А Йорж Ершович крикнув: «Яструб!». Воробей від страху крикнув, черв’яка впустив, а йорж його і з’їв. Лаялися вони голосно, на весь ставок.

Веселий сажотрус Яша вирішив розсудити сперечальників. Сказав, що черв’як повинен був дістатися тому, хто його заробив, тобто зловив і витягнув із землі. Начебто все справедливо, та не тут-то було. Виявилося, що воробей свою здобич у маленького Бекасика-песочника вкрав.

Поки птахи і риби сперечалися, хто правий, горобець у Яші сажотруса вкрав окраєць хліба. Птахи кинулися навздогін, стали забирати хліб, а він випав і впав у ставок, де риби його швидко на крихти розтягнули.

Так і не дізналися, хто тут правий, а хто винен. Тільки маленька Оленка прийшла на ставок і розсудила, що і черв’ячка, і окраєць треба було між друзями розділити.

Ця весела казка вчить нас, що потрібно берегти дружбу і намагатися не ображати друзів, бути чесним і не обманювати, навіть якщо навколо не всі ведуть порядно.

Можете використовувати цей текст для читацького щоденника