Настав черговий навчальний рік, і в школі з’явився новий учитель. Викладав він математику. Ім’я у нього було незвичайне – Харлампій Диогенович. На його уроках завжди панували тиша і порядок. Дисципліна досягалася аж ніяк не погрозами або покараннями. Викладач умів так дотепно пожартувати над порушником шкільних правил, що весь клас буквально надривався від сміху.

Головний герой оповідання навчається в 5-«Б» класі. Одного разу він прийшов на заняття непідготовленим. З жахом чекав хлопчик майбутніх насмішок вчителя і своїх однокласників. І ось на самому початку уроку в клас входять лікар з медсестрою, щоб поставити всім щеплення від тифу. За правилами вакцинація повинна була пройти спочатку в 5-«А» і тільки потім в їхньому класі, але сталася помилка. Тоді головний герой вирішує скористатися шансом і пропонує проводити лікарську групу до кабінету 5-«А» класу, тому що він знаходиться далеко, і знайти його буде не так просто.

По дорозі хлопчик переконує лікаря почати вакцинацію саме з їхнього класу. Несподівано одному з учнів стає погано, і головний герой поривається викликати «швидку». Однак медсестра допомагає хлопчикові прийти в себе. У результаті до кінця уроку залишалося зовсім мало часу, але достатньо для того, щоб викликати до дошки одного учня і вислухати його відповідь. Цим учнем виявився наш герой. Той був не в силах впоратися із завданням, і тоді Харлампій Диогенович розповів класу історію про дванадцять подвигів Геракла, а в кінці і повідомив про скоєний тринадцятому подвиг. Тільки от Геракл здійснив свої великі діяння з хоробрості, а цей вчинок був зроблений з низинних спонукань – з боягузтві.

Через роки головний герой усвідомлює просту істину – людина не повинна боятися виглядати смішним. Вчитель математики за допомогою гумору і сміху гартував незміцнілі дитячі душі, виховував характери.