Іван Ілліч Пралинский, дійсний статський радник, знаходиться в гостях у свого начальника, Никифорова Степана Никифоровича, де присутній ще один їх знайомий. Випивши шампанського, серед них заходить спір про гуманізм, у якому кожен залишається при своїй думці. Коли Пралинский повертався додому з гостей, він проходив повз будинку, з вікон якого лунала музика. Запитавши у городничого, він дізнався, що там йде весілля у його підлеглого, реєстратора Пселдонимова. Розпалений шампанським, Пралинский зупиняється в роздумах. Його з’їдає думка про те, як повернути собі душевну рівновагу, і відчути свою перевагу над людьми, які стоять нижче за соціальним статусом. Він все ще знаходиться під враженням розмови, що відбулася у генерала Нікіфорова.
В думках Пралинский прокручує ситуацію, коли він увійде в хату підлеглого, як всі присутні будуть принижені, а він, після догідливого до себе ставлення, виявить до них великодушність. У цьому для Пралинского і полягає «гуманізм». Таким чином, він намагається вирішити відразу кілька проблем: відчути свою правоту в суперечці у Нікіфорова, піднестися перед гостями Пселдонимова, а заодно позбутися від почуття самотності та непотрібності людям.
Але все пішло зовсім не так, як уявляв собі герой. Коли він несподівано з’явився перед гостями підлеглого, його не відразу помітили. А після просто увійшли в ступор, не розуміючи, що відбувається. Сам Пралинский знаходиться в подиві, він уже розуміє, що зробив непрощенну дурість, зважившись на таку витівку. Йому стає соромно за свою поведінку, але він вже не в силах нічого змінити, і все йде своєю чергою. Щоб хоч якось прийти в себе, Пралинский знову п’є шампанське. Свято зіпсоване його приходом, і всі гості почувають себе незатишно, поволі починаючи висловлювати своє невдоволення.
Зрештою, радник п’є горілку, і засинає. Його укладають на шлюбне ложе молодят. Він дуже погано себе почуває, і всю ніч за ним доглядає матір Пселдонимова. Прокинувшись вранці, непроханий гість усвідомлює весь жах того, що сталося, і тікає додому. Високопоставленого чиновника мучать докори сумління, він не знаходить собі місця, шкодуючи про те, що трапилося, і протягом восьми днів не ходить на службу.
Після того, коли він все-таки набрався сміливості і прийшов в департамент, до нього підійшов службовець з рапортом, що Пселдонимов переводиться в іншу канцелярію, і Пралинский з полегшенням підписує документ.
Розповідь вчить, що не можна йти на поводу своїх емоцій, це може призвести до розчарування.
Можете використовувати цей текст для читацького щоденника
