Розповідь В. П. Астаф’єва “Домський собор” вважається одним з кращих його творінь і займає почесне місце серед інших творів відомих російських письменників.

Починається розповідь з докладного опису залу собору і лунає в ньому органної ліричної музики, яка наштовхує головного героя на низку спогадів як приємного, так і неприємного характеру.

Ця приголомшлива музика асоціюється у нього з різними звуками, відносить його в недалеке минуле. Згадує він страшну і жорстоку війну, що забрала життя його близьких товаришів. Він відчуває біль і непоправну втрату. Герой з гіркотою замислюється про фамільні цінності, які він не зміг зберегти і вберегти. Звідси і висновок – кожен чоловік зобов’язаний зберегти якусь сімейну річ близьких родичів, дорогу не обов’язково матеріально, а пов’язану з приємними спогадами.

У залі, де він знаходиться, багато запрошених гостей. Але він відчуває себе самотнім, покинутим. В думках головних герой міркує про значущість людини, життя і смерті людей, порівнює музику органу зі звуками природи – гучні гуркіт грому і ніжний спів птахів. Людське життя здається головному герою чимось дрібним і незначним на фоні величезного світу.

Мелодійність музичного інструменту змушує героя забути всі негаразди і біль втрати, всі неприємні спогади випаровуються, залишаючи лише думки про приємних і щасливих моментах у житті. Герой хоче приклонитися, подякувати цей музичний інструмент і собор – місце душевного спокою.

Оповідання “Домській собор” має глибокий філософський зміст. Він дає зрозуміти читачеві, що музика здатна на багато що. Вона може вилікувати глибокі душевні рани, зцілити людські серця, дати необхідні сили і наповнити життя необхідним змістом.

Можете використовувати цей текст для читацького щоденника