Як-то раз надумав чижик одружитися. Був він простодушний і добрий, служив інтендантом і дослужився до звання майора, сколотивши попутно невеликий статок. Ощадливість і невибагливість примножували доходи. Одного разу придбав він вигідно партію канаркового насіння і вирішив, що раз корми багато, то треба одружитися обов’язково на канарці. І партію собі пригледів підходящу, молоду та гарну дівчину.

Захопившись нареченою, не помічав чижик, що сім’я її у фінансових утрудненнях, а сама канарейка легковажна і любить погуляти.

Відбулося весілля. Гості веселилися до самої ночі. А потім молодята вирушили в гніздо. І тільки зібрався чижик здійснити подружній обов’язок, як промчала повз орава гуляк, які були друзями молодої дружини. Та вилетіла на край дупла і всю ніч з ними промовила.

Над чижиком стали сміятися все, дружина не помічала і не розцінювала його як чоловіка. Канарейка тільки вимагала грошей, які тут же прогулювала з друзями. Чижик терпів і чах.

Одного разу дружина відлетіла й зникла, і чижику довелося зимувати одному. Вона повернулася травневим ввечері, абсолютно несхожа на себе, истрепанная, зношена, хвора.

І жили вони з тих пір мовчки.

Та й про що говорити тим, хто один одного не поважає?

Можете використовувати цей текст для читацького щоденника